Контакты

Украина, г. Киевlpc logo
ул. Лейпцигская, 3А

 

Тел.:(067) 323-45-57
 

     

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇН / ГРАЖДАНСКИЙ КОДЕКС УКРАИНЫ



 

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

 

КНИГА ПЕРША ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

РОЗДІЛ I ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1 ЦИВІЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ

Стаття 1. Відносини, що регулюються цивільним законодавством

Стаття 2. Учасники цивільних відносин

Стаття 3. Загальні засади цивільного законодавства

Стаття 4. Акти цивільного законодавства України

Стаття 5. Дія актів цивільного законодавства у часі

Стаття 6. Акти цивільного законодавства і договір

Стаття 7. Звичай

Стаття 8. Аналогія

Стаття 9. Застосування Цивільного кодексу України до врегулювання відносин у сферах господарювання, використання природних ресурсів, охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин

Стаття 10. Міжнародні договори

Глава 2 ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ ТА ОБОВ'ЯЗКІВ. ЗДІЙСНЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ ТА ВИКОНАННЯ ОБОВ'ЯЗКІВ

Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків

Стаття 12. Здійснення цивільних прав

Стаття 13. Межі здійснення цивільних прав

Стаття 14. Виконання цивільних обов'язків

Глава 3 ЗАХИСТ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ

Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

Стаття 17. Захист цивільних прав та інтересів Президентом України, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування

Стаття 18. Захист цивільних прав нотаріусом

Стаття 19. Самозахист цивільних прав

Стаття 20. Здійснення права на захист

Стаття 21. Визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування

Стаття 22. Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди

Стаття 23. Відшкодування моральної шкоди

РОЗДІЛ II ОСОБИ

Глава 4 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ФІЗИЧНУ ОСОБУ

Стаття 24. Поняття фізичної особи

Стаття 25. Цивільна правоздатність фізичної особи

Стаття 26. Обсяг цивільної правоздатності фізичної особи

Стаття 27. Запобігання обмеженню можливості фізичної особи мати цивільні права та обов'язки

Стаття 28. Ім'я фізичної особи

Стаття 29. Місце проживання фізичної особи

Стаття 30. Цивільна дієздатність фізичної особи

Стаття 31. Часткова цивільна дієздатність фізичної особи, яка не досягла чотирнадцяти років

Стаття 32. Неповна цивільна дієздатність фізичної особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років

Стаття 33. Цивільна відповідальність неповнолітньої особи

Стаття 34. Повна цивільна дієздатність

Стаття 35. Надання повної цивільної дієздатності

Стаття 36. Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи

Стаття 37. Правові наслідки обмеження цивільної дієздатності фізичної особи

Стаття 38. Поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена

Стаття 39. Визнання фізичної особи недієздатною

Стаття 40. Момент визнання фізичної особи недієздатною

Стаття 41. Правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною

Стаття 42. Поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною

Стаття 43. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою

Стаття 44. Опіка над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце перебування якої невідоме

Стаття 45. Скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою

Стаття 46. Оголошення фізичної особи померлою

Стаття 47. Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою

Стаття 48. Правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою

Стаття 49. Акти цивільного стану

Глава 5 ФІЗИЧНА ОСОБА - ПІДПРИЄМЕЦЬ

Стаття 50. Право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності

Стаття 51. Застосування до підприємницької діяльності фізичних осіб нормативно-правових актів, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб

Стаття 52. Цивільно-правова відповідальність фізичної особи - підприємця

Стаття 53. Банкрутство фізичної особи - підприємця

Стаття 54. Управління майном, що використовується у підприємницькій діяльності, органом опіки та піклування

Глава 6 ОПІКА ТА ПІКЛУВАННЯ

Стаття 55. Завдання опіки та піклування

Стаття 56. Орган опіки та піклування

Стаття 57. Обов'язок повідомляти про фізичних осіб, які потребують опіки або піклування

Стаття 58. Фізичні особи, над якими встановлюється опіка

Стаття 59. Фізичні особи, над якими встановлюється піклування

Стаття 60. Встановлення опіки та піклування судом

Стаття 61. Встановлення опіки та піклування органом опіки та піклування

Стаття 62. Місце встановлення опіки або піклування

Стаття 63. Призначення опікуна або піклувальника

Стаття 64. Фізична особа, яка не може бути опікуном або піклувальником

Стаття 65. Опіка або піклування над фізичною особою, щодо якої не призначено опікуна або піклувальника

Стаття 66. Опіка або піклування над фізичною особою, яка перебуває у спеціальному закладі

Стаття 67. Права та обов'язки опікуна

Стаття 68. Правочини, які не може вчиняти опікун

Стаття 69. Права та обов'язки піклувальника

Стаття 70. Правочини, на вчинення яких піклувальник не може давати згоду

Стаття 71. Правочини, які вчиняються з дозволу органу опіки та піклування

Стаття 72. Управління майном особи, над якою встановлено опіку

Стаття 73. Право опікуна та піклувальника на плату за виконання ними своїх обов'язків

Стаття 74. Опіка над майном

Стаття 75. Звільнення опікуна та піклувальника

Стаття 76. Припинення опіки

Стаття 77. Припинення піклування

Стаття 78. Надання дієздатній фізичній особі допомоги у здійсненні її прав та виконанні обов'язків

Стаття 79. Оскарження дій опікуна, рішень органу опіки та піклування

Глава 7 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЮРИДИЧНУ ОСОБУ

Стаття 80. Поняття юридичної особи

Стаття 81. Види юридичних осіб

Стаття 82. Участь юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах

Стаття 83. Організаційно-правові форми юридичних осіб

Стаття 84. Підприємницькі товариства

Стаття 85. Непідприємницькі товариства

Стаття 86. Здійснення підприємницької діяльності непідприємницькими товариствами та установами

Стаття 87. Створення юридичної особи

Стаття 88. Вимоги до змісту установчих документів

Стаття 89. Державна реєстрація юридичної особи

Стаття 90. Найменування юридичної особи

Стаття 91. Цивільна правоздатність юридичної особи

Стаття 92. Цивільна дієздатність юридичної особи

Стаття 93. Місцезнаходження юридичної особи

Стаття 94. Особисті немайнові права юридичної особи

Стаття 95. Філії та представництва

Стаття 96. Відповідальність юридичних осіб

Стаття 97. Управління товариством

Стаття 98. Загальні збори учасників товариства

Стаття 99. Виконавчий орган товариства

Стаття 100. Право участі у товаристві

Стаття 101. Управління установою

Стаття 102. Передання майна установі

Стаття 103. Зміна мети установи та структури управління

Стаття 104. Припинення юридичної особи

Стаття 105. Обов'язки особи, що прийняла рішення про припинення юридичної особи

Стаття 106. Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи

Стаття 107. Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення

Стаття 108. Перетворення юридичної особи

Стаття 109. Виділ

Стаття 110. Ліквідація юридичної особи

Стаття 111. Порядок ліквідації юридичної особи

Стаття 112. Задоволення вимог кредиторів

Глава 8 ПІДПРИЄМНИЦЬКІ ТОВАРИСТВА

§ 1. Господарські товариства

1. Загальні положення

Стаття 113. Поняття та види господарських товариств

Стаття 114. Учасники господарського товариства

Стаття 115. Майно господарського товариства

Стаття 116. Права учасників господарського товариства

Стаття 117. Обов'язки учасників господарського товариства

Стаття 118. Залежне господарське товариство

2. Повне товариство

Стаття 119. Поняття повного товариства

Стаття 120. Засновницький договір повного товариства

Стаття 121. Управління повним товариством

Стаття 122. Ведення справ повного товариства

Стаття 123. Розподіл прибутку та збитків повного товариства

Стаття 124. Відповідальність учасників повного товариства за його зобов'язаннями

Стаття 125. Зміни у складі учасників повного товариства

Стаття 126. Вихід з повного товариства

Стаття 127. Передання учасником частки (її частини) у складеному капіталі повного товариства

Стаття 128. Виключення зі складу учасників повного товариства

Стаття 129. Вибуття з повного товариства

Стаття 130. Розрахунки у разі виходу, виключення та вибуття з повного товариства

Стаття 131. Звернення стягнення на частину майна повного товариства, пропорційну частці учасника товариства у складеному капіталі

Стаття 132. Ліквідація повного товариства

3. Командитне товариство

Стаття 133. Основні положення про командитне товариство

Стаття 134. Засновницький договір командитного товариства

Стаття 135. Учасники командитного товариства

Стаття 136. Управління командитним товариством

Стаття 137. Права та обов'язки вкладника командитного товариства

Стаття 138. Відповідальність вкладника командитного товариства

Стаття 139. Ліквідація командитного товариства

4. Товариство з обмеженою відповідальністю

Стаття 140. Поняття товариства з обмеженою відповідальністю

Стаття 141. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю

Стаття 142. Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю

Стаття 143. Статут товариства з обмеженою відповідальністю

Стаття 144. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю

Стаття 145. Управління товариством з обмеженою відповідальністю

Стаття 146. Контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю

Стаття 147. Перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи

Стаття 148. Вихід учасника із товариства з обмеженою відповідальністю

Стаття 149. Звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі

Стаття 150. Ліквідація товариства з обмеженою відповідальністю

Стаття 151. Поняття товариства з додатковою відповідальністю

5. Акціонерне товариство

Стаття 152. Поняття акціонерного товариства

Стаття 153. Створення акціонерного товариства

Стаття 154. Статут акціонерного товариства

Стаття 155. Статутний капітал акціонерного товариства

Стаття 156. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства

Стаття 157. Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства

Стаття 158. Обмеження щодо випуску цінних паперів та щодо виплати дивідендів

Стаття 159. Загальні збори акціонерів

Стаття 160. Наглядова рада акціонерного товариства

Стаття 161. Виконавчий орган акціонерного товариства

Стаття 162. Аудиторська перевірка

§ 2. Виробничий кооператив

Стаття 163. Поняття виробничого кооперативу

Стаття 164. Установчі документи виробничого кооперативу

Стаття 165. Майно виробничого кооперативу

Стаття 166. Припинення членства у виробничому кооперативі і перехід паю

Глава 9 ПРАВОВІ ФОРМИ УЧАСТІ ДЕРЖАВИ, АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ, ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД У ЦИВІЛЬНИХ ВІДНОСИНАХ

Стаття 167. Правові форми участі держави у цивільних відносинах

Стаття 168. Правові форми участі Автономної Республіки Крим у цивільних відносинах

Стаття 169. Правові форми участі територіальних громад у цивільних відносинах

Глава 10 ОРГАНИ ТА ПРЕДСТАВНИКИ, ЧЕРЕЗ ЯКИХ ДІЮТЬ ДЕРЖАВА, АВТОНОМНА РЕСПУБЛІКА КРИМ, ТЕРИТОРІАЛЬНІ ГРОМАДИ У ЦИВІЛЬНИХ ВІДНОСИНАХ

Стаття 170. Органи, через які діє держава у цивільних відносинах

Стаття 171. Органи, через які діє Автономна Республіка Крим у цивільних відносинах

Стаття 172. Органи, через які діють територіальні громади у цивільних відносинах

Стаття 173. Представники держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад

Глава 11 ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗОБОВ'ЯЗАННЯМИ ДЕРЖАВИ, АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ, ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД

Стаття 174. Відповідальність за зобов'язаннями держави

Стаття 175. Відповідальність за зобов'язаннями територіальних громад

Стаття 176. Розмежування відповідальності за зобов'язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад та створених ними юридичних осіб

РОЗДІЛ III ОБ'ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

Глава 12 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ОБ'ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

Стаття 177. Види об'єктів цивільних прав

Стаття 178. Оборотоздатність об'єктів цивільних прав

Глава 13 РЕЧІ. МАЙНО

Стаття 179. Поняття речі

Стаття 180. Тварини

Стаття 181. Нерухомі та рухомі речі

Стаття 182. Державна реєстрація прав на нерухомість

Стаття 183. Речі подільні та неподільні

Стаття 184. Речі, визначені індивідуальними або родовими ознаками

Стаття 185. Речі споживні та неспоживні

Стаття 186. Головна річ і приналежність

Стаття 187. Складові частини речі

Стаття 188. Складні речі

Стаття 189. Продукція, плоди та доходи

Стаття 190. Майно

Стаття 191. Підприємство як єдиний майновий комплекс

Стаття 192. Гроші (грошові кошти)

Стаття 193. Валютні цінності

Глава 14 ЦІННІ ПАПЕРИ

Стаття 194. Поняття цінного паперу

Стаття 195. Групи та види цінних паперів

Стаття 196. Вимоги до цінного паперу

Стаття 197. Передання прав за цінним папером

Стаття 198. Виконання за цінним папером

Глава 15 НЕМАТЕРІАЛЬНІ БЛАГА

Стаття 199. Результати інтелектуальної, творчої діяльності

Стаття 200. Інформація

Стаття 201. Особисті немайнові блага

РОЗДІЛ IV ПРАВОЧИНИ. ПРЕДСТАВНИЦТВО

Глава 16 ПРАВОЧИНИ

§ 1. Загальні положення про правочини

Стаття 202. Поняття та види правочинів

Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

Стаття 204. Презумпція правомірності правочину

Стаття 205. Форма правочину. Способи волевиявлення

Стаття 206. Правочини, які можуть вчинятися усно

Стаття 207. Вимоги до письмової форми правочину

Стаття 208. Правочини, які належить вчиняти у письмовій формі

Стаття 209. Нотаріальне посвідчення правочину

Стаття 210. Державна реєстрація правочину

Стаття 211. Місце вчинення правочину

Стаття 212. Правочини, щодо яких правові наслідки пов'язуються з настанням певної обставини

Стаття 213. Тлумачення змісту правочину

Стаття 214. Відмова від правочину

§ 2. Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону

Стаття 215. Недійсність правочину

Стаття 216. Правові наслідки недійсності правочину

Стаття 217. Правові наслідки недійсності окремих частин правочину

Стаття 218. Правові наслідки недодержання вимоги щодо письмової форми правочину

Стаття 219. Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину

Стаття 220. Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору

Стаття 221. Правові наслідки вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності

Стаття 222. Правові наслідки вчинення правочину неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності

Стаття 223. Правові наслідки вчинення правочину фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за межами її цивільної дієздатності

Стаття 224. Правові наслідки вчинення правочину без дозволу органу опіки та піклування

Стаття 225. Правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними

Стаття 226. Правові наслідки вчинення правочину недієздатною фізичною особою

Стаття 227. Правові наслідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти

Стаття 228. Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок

Стаття 229. Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки

Стаття 230. Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману

Стаття 231. Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом насильства

Стаття 232. Правові наслідки правочину, який вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною

Стаття 233. Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом тяжкої обставини

Стаття 234. Правові наслідки фіктивного правочину

Стаття 235. Правові наслідки удаваного правочину

Стаття 236. Момент недійсності правочину

Глава 17 ПРЕДСТАВНИЦТВО

Стаття 237. Поняття та підстави представництва

Стаття 238. Правочини, які може вчиняти представник

Стаття 239. Правові наслідки вчинення правочину представником

Стаття 240. Передоручення

Стаття 241. Вчинення правочинів з перевищенням повноважень

Стаття 242. Представництво за законом

Стаття 243. Комерційне представництво

Стаття 244. Представництво за довіреністю

Стаття 245. Форма довіреності

Стаття 246. Довіреність юридичної особи

Стаття 247. Строк довіреності

Стаття 248. Припинення представництва за довіреністю

Стаття 249. Скасування довіреності

Стаття 250. Відмова представника від вчинення дій, які були визначені довіреністю

РОЗДІЛ V СТРОКИ ТА ТЕРМІНИ. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ

Глава 18 ВИЗНАЧЕННЯ ТА ОБЧИСЛЕННЯ СТРОКІВ

Стаття 251. Поняття строку та терміну

Стаття 252. Визначення строку та терміну

Стаття 253. Початок перебігу строку

Стаття 254. Закінчення строку

Стаття 255. Порядок вчинення дій в останній день строку

Глава 19 ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ

Стаття 256. Поняття позовної давності

Стаття 257. Загальна позовна давність

Стаття 258. Спеціальна позовна давність

Стаття 259. Зміна тривалості позовної давності

Стаття 260. Обчислення позовної давності

Стаття 261. Початок перебігу позовної давності

Стаття 262. Позовна давність у разі замін сторін у зобов'язанні

Стаття 263. Зупинення перебігу позовної давності

Стаття 264. Переривання перебігу позовної давності

Стаття 265. Перебіг позовної давності у разі залишення позову без розгляду

Стаття 266. Застосування позовної давності до додаткових вимог

Стаття 267. Наслідки спливу позовної давності

Стаття 268. Вимоги, на які позовна давність не поширюється

КНИГА ДРУГА ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

Глава 20 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

Стаття 269. Поняття особистого немайнового права

Стаття 270. Види особистих немайнових прав

Стаття 271. Зміст особистого немайнового права

Стаття 272. Здійснення особистих немайнових прав

Стаття 273. Забезпечення здійснення особистих немайнових прав

Стаття 274. Обмеження особистих немайнових прав

Стаття 275. Захист особистого немайнового права

Стаття 276. Поновлення порушеного особистого немайнового права

Стаття 277. Спростування недостовірної інформації

Стаття 278. Заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права

Стаття 279. Правові наслідки невиконання рішення суду про захист особистого немайнового права

Стаття 280. Право фізичної особи, особисте немайнове право якої порушено, на відшкодування шкоди

Глава 21  ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ПРИРОДНЕ ІСНУВАННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

Стаття 281. Право на життя

Стаття 282. Право на усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров'ю

Стаття 283. Право на охорону здоров'я

Стаття 284. Право на медичну допомогу

Стаття 285. Право на інформацію про стан свого здоров'я

Стаття 286. Право на таємницю про стан здоров'я

Стаття 287. Права фізичної особи, яка перебуває на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я

Стаття 288. Право на свободу

Стаття 289. Право на особисту недоторканність

Стаття 290. Право на донорство

Стаття 291. Право на сім'ю

Стаття 292. Право на опіку або піклування

Стаття 293. Право на безпечне для життя і здоров'я довкілля

Глава 22 ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ СОЦІАЛЬНЕ БУТТЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

Стаття 294. Право на ім'я

Стаття 295. Право на зміну імені

Стаття 296. Право на використання імені

Стаття 297. Право на повагу до гідності та честі

Стаття 298. Повага до людини, яка померла

Стаття 299. Право на недоторканність ділової репутації

Стаття 300. Право на індивідуальність

Стаття 301. Право на особисте життя та його таємницю

Стаття 302. Право на інформацію

Стаття 303. Право на особисті папери

Стаття 304. Розпоряджання особистими паперами

Стаття 305. Право на ознайомлення з особистими паперами, які передані до фонду бібліотек або архівів

Стаття 306. Право на таємницю кореспонденції

Стаття 307. Захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок

Стаття 308. Охорона інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях та в інших художніх творах

Стаття 309. Право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості

Стаття 310. Право на місце проживання

Стаття 311. Право на недоторканність житла

Стаття 312. Право на вибір роду занять

Стаття 313. Право на свободу пересування

Стаття 314. Право на свободу об'єднання

Стаття 315. Право на мирні зібрання

КНИГА ТРЕТЯ ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ІНШІ РЕЧОВІ ПРАВА

РОЗДІЛ I ПРАВО ВЛАСНОСТІ

Глава 23 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПРАВО ВЛАСНОСТІ

Стаття 316. Поняття права власності

Стаття 317. Зміст права власності

Стаття 318. Суб'єкти права власності

Стаття 319. Здійснення права власності

Стаття 320. Використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності

Стаття 321. Непорушність права власності

Стаття 322. Тягар утримання майна

Стаття 323. Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження майна

Стаття 324. Право власності Українського народу

Стаття 325. Право приватної власності

Стаття 326. Право державної власності

Стаття 327. Право комунальної власності

Глава 24 НАБУТТЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

Стаття 328. Підстави набуття права власності

Стаття 329. Набуття права власності юридичною особою публічного права

Стаття 330. Набуття добросовісним набувачем права власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права

Стаття 331. Набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва

Стаття 332. Набуття права власності на перероблену річ

Стаття 333. Привласнення загальнодоступних дарів природи

Стаття 334. Момент набуття права власності за договором

Стаття 335. Набуття права власності на безхазяйну річ

Стаття 336. Набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився

Стаття 337. Знахідка

Стаття 338. Набуття права власності на знахідку

Стаття 339. Право особи, яка знайшла загублену річ, на винагороду та відшкодування витрат, пов'язаних із знахідкою

Стаття 340. Бездоглядна домашня тварина

Стаття 341. Набуття права власності на бездоглядну домашню тварину

Стаття 342. Відшкодування витрат на утримання бездоглядної домашньої тварини та виплата винагороди

Стаття 343. Набуття права власності на скарб

Стаття 344. Набувальна давність

Стаття 345. Набуття права власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності

Глава 25 ПРИПИНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

Стаття 346. Підстави припинення права власності

Стаття 347. Відмова від права власності

Стаття 348. Припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати

Стаття 349. Припинення права власності внаслідок знищення майна

Стаття 350. Викуп земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, приватної власності для суспільних потреб чи їх примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності

Стаття 351. Припинення права власності на нерухоме майно у зв'язку з викупом для суспільних потреб чи примусовим відчуженням з мотивів суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене

Стаття 352. Викуп пам'ятки культурної спадщини

Стаття 353. Реквізиція

Стаття 354. Конфіскація

Глава 26 ПРАВО СПІЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Стаття 355. Поняття і види права спільної власності

Стаття 356. Право спільної часткової власності

Стаття 357. Визначення часток у праві спільної часткової власності

Стаття 358. Здійснення права спільної часткової власності

Стаття 359. Плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності

Стаття 360. Утримання майна, що є у спільній частковій власності

Стаття 361. Право співвласника розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності

Стаття 362. Переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності

Стаття 363. Момент переходу частки у праві спільної часткової власності до набувача за договором

Стаття 364. Виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності

Стаття 365. Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників

Стаття 366. Звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності

Стаття 367. Поділ майна, що є у спільній частковій власності

Стаття 368. Право спільної сумісної власності

Стаття 369. Здійснення права спільної сумісної власності

Стаття 370. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності

Стаття 371. Звернення стягнення на частку майна, що є у спільній сумісній власності

Стаття 372. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності

Глава 27 ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ (ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ)

Стаття 373. Земля (земельна ділянка) як об'єкт права власності

Стаття 374. Суб'єкти права власності на землю (земельну ділянку)

Стаття 375. Право власника на забудову земельної ділянки

Стаття 376. Самочинне будівництво

Стаття 377. Право на земельну ділянку у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розміщені на ній

Стаття 378. Припинення права власності на земельну ділянку

Глава 28 ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ЖИТЛО

Стаття 379. Поняття житла

Стаття 380. Житловий будинок як об'єкт права власності

Стаття 381. Садиба як об'єкт права власності

Стаття 382. Квартира як об'єкт права власності

Стаття 383. Права власника житлового будинку, квартири

Стаття 384. Права житлово-будівельного (житлового) кооперативу та їх членів на квартиру в будинку кооперативу

Стаття 385. Об'єднання власників житлових будинків, квартир

Глава 29 ЗАХИСТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

Стаття 386. Засади захисту права власності

Стаття 387. Право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння

Стаття 388. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача

Стаття 389. Витребування грошей та цінних паперів

Стаття 390. Розрахунки при витребуванні майна із чужого незаконного володіння

Стаття 391. Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння

Стаття 392. Визнання права власності

Стаття 393. Визнання незаконним правового акта, що порушує право власності

Стаття 394. Відшкодування шкоди, завданої власникові земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель у зв'язку із зниженням їх цінності

РОЗДІЛ II РЕЧОВІ ПРАВА НА ЧУЖЕ МАЙНО

Глава 30 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО РЕЧОВІ ПРАВА НА ЧУЖЕ МАЙНО

Стаття 395. Види речових прав на чуже майно

Стаття 396. Захист речових прав на чуже майно

Глава 31 ПРАВО ВОЛОДІННЯ ЧУЖИМ МАЙНОМ

Стаття 397. Суб'єкти права володіння чужим майном

Стаття 398. Виникнення права володіння

Стаття 399. Припинення права володіння

Стаття 400. Обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності чи інше право або яка є добросовісним володільцем

Глава 32 ПРАВО КОРИСТУВАННЯ ЧУЖИМ МАЙНОМ

Стаття 401. Поняття користування чужим майном

Стаття 402. Встановлення сервітуту

Стаття 403. Зміст сервітуту

Стаття 404. Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном

Стаття 405. Право членів сім'ї власника житла на користування цим житлом

Стаття 406. Припинення сервітуту

Глава 33 ПРАВО КОРИСТУВАННЯ ЧУЖОЮ ЗЕМЕЛЬНОЮ ДІЛЯНКОЮ ДЛЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПОТРЕБ

Стаття 407. Підстави виникнення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб

Стаття 408. Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб

Стаття 409. Права та обов'язки власника земельної ділянки, наданої у користування для сільськогосподарських потреб

Стаття 410. Права та обов'язки землекористувача

Стаття 411. Право землекористувача на відчуження права користування земельною ділянкою

Стаття 412. Припинення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб

Глава 34 ПРАВО КОРИСТУВАННЯ ЧУЖОЮ ЗЕМЕЛЬНОЮ ДІЛЯНКОЮ ДЛЯ ЗАБУДОВИ

Стаття 413. Підстави виникнення права користування чужою земельною ділянкою для забудови

Стаття 414. Права та обов'язки власника земельної ділянки, наданої для забудови

Стаття 415. Права та обов'язки землекористувача

Стаття 416. Припинення права користування земельною ділянкою для забудови

Стаття 417. Правові наслідки припинення права користування земельною ділянкою

КНИГА ЧЕТВЕРТА ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Глава 35 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Стаття 418. Поняття права інтелектуальної власності

Стаття 419. Співвідношення права інтелектуальної власності та права власності

Стаття 420. Об'єкти права інтелектуальної власності

Стаття 421. Суб'єкти права інтелектуальної власності

Стаття 422. Підстави виникнення (набуття) права інтелектуальної власності

Стаття 423. Особисті немайнові права інтелектуальної власності

Стаття 424. Майнові права інтелектуальної власності

Стаття 425. Строк чинності прав інтелектуальної власності

Стаття 426. Використання об'єкта права інтелектуальної власності

Стаття 427. Передання майнових прав інтелектуальної власності

Стаття 428. Здійснення права інтелектуальної власності, яке належить кільком особам

Стаття 429. Права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору

Стаття 430. Права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням

Стаття 431. Наслідки порушення права інтелектуальної власності

Стаття 432. Захист права інтелектуальної власності судом

Глава 36 ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ЛІТЕРАТУРНИЙ, ХУДОЖНІЙ ТА ІНШИЙ ТВІР (АВТОРСЬКЕ ПРАВО)

Стаття 433. Об'єкти авторського права

Стаття 434. Твори, які не є об'єктами авторського права

Стаття 435. Суб'єкти авторського права

Стаття 436. Співавторство

Стаття 437. Виникнення авторського права

Стаття 438. Особисті немайнові права автора

Стаття 439. Забезпечення недоторканності твору

Стаття 440. Майнові права інтелектуальної власності на твір

Стаття 441. Використання твору

Стаття 442. Опублікування твору (випуск твору у світ)

Стаття 443. Використання твору за згодою автора

Стаття 444. Випадки правомірного використання твору без згоди автора

Стаття 445. Право автора на плату за використання його твору

Стаття 446. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір

Стаття 447. Правові наслідки закінчення строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір

Стаття 448. Право автора на частку від суми продажу оригіналу твору

Глава 37 ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ВИКОНАННЯ, ФОНОГРАМУ, ВІДЕОГРАМУ ТА ПРОГРАМУ (ПЕРЕДАЧУ) ОРГАНІЗАЦІЇ МОВЛЕННЯ (СУМІЖНІ ПРАВА)

Стаття 449. Об'єкти суміжних прав

Стаття 450. Суб'єкти суміжних прав

Стаття 451. Виникнення суміжних прав

Стаття 452. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав

Стаття 453. Використання виконання

Стаття 454. Використання фонограми, відеограми

Стаття 455. Використання передачі (програми) організації мовлення

Стаття 456. Строки чинності суміжних майнових прав

Глава 38 ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА НАУКОВЕ ВІДКРИТТЯ

Стаття 457. Поняття наукового відкриття

Стаття 458. Право на наукове відкриття

Глава 39 ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ВИНАХІД, КОРИСНУ МОДЕЛЬ, ПРОМИСЛОВИЙ ЗРАЗОК

Стаття 459. Придатність винаходу для набуття права інтелектуальної власності на нього

Стаття 460. Придатність корисної моделі для набуття права інтелектуальної власності на неї

Стаття 461. Придатність промислового зразка для набуття права інтелектуальної власності на нього

Стаття 462. Засвідчення набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок

Стаття 463. Суб'єкти права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок

Стаття 464. Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок

Стаття 465. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок

Стаття 466. Дострокове припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок

Стаття 467. Правові наслідки припинення чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок

Стаття 468. Відновлення чинності достроково припинених виключних майнових прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок

Стаття 469. Визнання прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок недійсними

Стаття 470. Право попереднього користувача на винахід, корисну модель, промисловий зразок

Глава 40 ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА КОМПОНУВАННЯ ІНТЕГРАЛЬНОЇ МІКРОСХЕМИ

Стаття 471. Придатність компонування інтегральної мікросхеми для набуття права інтелектуальної власності на нього

Стаття 472. Засвідчення набуття права інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми

Стаття 473. Суб'єкти права інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми

Стаття 474. Майнові права інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми

Стаття 475. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми

Стаття 476. Дострокове припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми

Стаття 477. Правові наслідки спливу строку чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми

Стаття 478. Відновлення чинності достроково припинених виключних майнових прав інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми

Стаття 479. Визнання прав інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми недійсними

Стаття 480. Право попереднього користувача на компонування інтегральної мікросхеми

Глава 41 ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА РАЦІОНАЛІЗАТОРСЬКУ ПРОПОЗИЦІЮ

Стаття 481. Поняття та об'єкти раціоналізаторської пропозиції

Стаття 482. Обсяг правової охорони раціоналізаторської пропозиції

Стаття 483. Суб'єкти права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію

Стаття 484. Права суб'єктів права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію

Глава 42 ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА СОРТ РОСЛИН, ПОРОДУ ТВАРИН

Стаття 485. Види прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин

Стаття 486. Суб'єкти права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин

Стаття 487. Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом

Стаття 488. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин

Глава 43 ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА КОМЕРЦІЙНЕ НАЙМЕНУВАННЯ

Стаття 489. Правова охорона комерційного найменування

Стаття 490. Майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування

Стаття 491. Припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування

Глава 44 ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ТОРГОВЕЛЬНУ МАРКУ

Стаття 492. Торговельна марка

Стаття 493. Суб'єкти права інтелектуальної власності на торговельну марку

Стаття 494. Засвідчення набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку

Стаття 495. Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку

Стаття 496. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку

Стаття 497. Дострокове припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку

Стаття 498. Відновлення чинності достроково припинених виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку

Стаття 499. Визнання прав інтелектуальної власності на торговельну марку недійсними

Стаття 500. Право попереднього користувача на торговельну марку

Глава 45 ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ГЕОГРАФІЧНЕ ЗАЗНАЧЕННЯ

Стаття 501. Набуття права інтелектуальної власності на географічне зазначення

Стаття 502. Суб'єкти права інтелектуальної власності на географічне зазначення

Стаття 503. Права інтелектуальної власності на географічне зазначення

Стаття 504. Строк чинності права інтелектуальної власності на географічне зазначення

Глава 46 ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА КОМЕРЦІЙНУ ТАЄМНИЦЮ

Стаття 505. Поняття комерційної таємниці

Стаття 506. Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю

Стаття 507. Охорона комерційної таємниці органами державної влади

Стаття 508. Строк чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю

КНИГА П'ЯТА ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО

РОЗДІЛ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

Глава 47 ПОНЯТТЯ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ. СТОРОНИ У ЗОБОВ'ЯЗАННІ

Стаття 509. Поняття зобов'язання та підстави його виникнення

Стаття 510. Сторони у зобов'язанні

Стаття 511. Третя особа у зобов'язанні

Стаття 512. Підстави заміни кредитора у зобов'язанні

Стаття 513. Форма правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні

Стаття 514. Обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні

Стаття 515. Зобов'язання, в яких заміна кредитора не допускається

Стаття 516. Порядок заміни кредитора у зобов'язанні

Стаття 517. Докази прав нового кредитора у зобов'язанні

Стаття 518. Заперечення боржника проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні

Стаття 519. Відповідальність первісного кредитора у зобов'язанні

Стаття 520. Заміна боржника у зобов'язанні

Стаття 521. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні

Стаття 522. Заперечення нового боржника у зобов'язанні проти вимоги кредитора

Стаття 523. Правові наслідки заміни боржника у зобов'язанні, забезпеченому порукою або заставою

Стаття 524. Валюта зобов'язання

Стаття 525. Недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання

Глава 48 ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

Стаття 526. Загальні умови виконання зобов'язання

Стаття 527. Виконання зобов'язання належними сторонами

Стаття 528. Виконання обов'язку боржника іншою особою

Стаття 529. Виконання зобов'язання частинами

Стаття 530. Строк (термін) виконання зобов'язання

Стаття 531. Дострокове виконання зобов'язання

Стаття 532. Місце виконання зобов'язання

Стаття 533. Валюта виконання грошового зобов'язання

Стаття 534. Черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням

Стаття 535. Збільшення суми, що виплачується фізичній особі за грошовим зобов'язанням

Стаття 536. Проценти

Стаття 537. Виконання зобов'язання внесенням боргу в депозит нотаріуса, нотаріальної контори

Стаття 538. Зустрічне виконання зобов'язання

Стаття 539. Виконання альтернативного зобов'язання

Стаття 540. Виконання зобов'язання, в якому беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників

Стаття 541. Солідарне зобов'язання

Стаття 542. Солідарна вимога кредиторів

Стаття 543. Солідарний обов'язок боржників

Стаття 544. Право боржника, який виконав солідарний обов'язок, на зворотну вимогу

Стаття 545. Підтвердження виконання зобов'язання

Глава 49 ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

§ 1. Загальні положення про забезпечення виконання зобов'язання

Стаття 546. Види забезпечення виконання зобов'язання

Стаття 547. Форма правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання

Стаття 548. Загальні умови забезпечення виконання зобов'язання

§ 2. Неустойка

Стаття 549. Поняття неустойки

Стаття 550. Підстави виникнення права на неустойку

Стаття 551. Предмет неустойки

Стаття 552. Правові наслідки сплати (передання) неустойки

§ 3. Порука

Стаття 553. Договір поруки

Стаття 554. Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою

Стаття 555. Права та обов'язки поручителя у разі пред'явлення до нього вимоги

Стаття 556. Права поручителя, який виконав зобов'язання

Стаття 557. Повідомлення поручителя про виконання зобов'язання боржником

Стаття 558. Оплата послуг поручителя

Стаття 559. Припинення поруки

§ 4. Гарантія

Стаття 560. Поняття гарантії

Стаття 561. Строк дії гарантії

Стаття 562. Незалежність гарантії від основного зобов'язання

Стаття 563. Правові наслідки порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією

Стаття 564. Обов'язки гаранта під час розгляду вимоги кредитора

Стаття 565. Право гаранта на відмову в задоволенні вимоги кредитора

Стаття 566. Обов'язок гаранта

Стаття 567. Оплата послуг гаранта

Стаття 568. Припинення гарантії

Стаття 569. Право гаранта на зворотну вимогу до боржника

§ 5. Завдаток

Стаття 570. Поняття завдатку

Стаття 571. Правові наслідки порушення або припинення зобов'язання, забезпеченого завдатком

§ 6. Застава

Стаття 572. Поняття застави

Стаття 573. Забезпечення майбутньої вимоги

Стаття 574. Підстави виникнення застави

Стаття 575. Окремі види застав

Стаття 576. Предмет застави

Стаття 577. Нотаріальне посвідчення договору застави та реєстрація застави

Стаття 578. Застава майна, що є у спільній власності

Стаття 579. Заміна предмета застави

Стаття 580. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави

Стаття 581. Страхування предмета застави

Стаття 582. Оцінка предмета застави

Стаття 583. Сторони у договорі застави

Стаття 584. Зміст договору застави

Стаття 585. Момент виникнення права застави

Стаття 586. Користування та розпоряджання предметом застави

Стаття 587. Обов'язки володільця предмета застави

Стаття 588. Наступна застава

Стаття 589. Правові наслідки невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою

Стаття 590. Звернення стягнення на предмет застави

Стаття 591. Реалізація предмета застави

Стаття 592. Дострокове виконання зобов'язання, забезпеченого заставою

Стаття 593. Припинення права застави

§ 7. Притримання

Стаття 594. Право притримання

Стаття 595. Обов'язки кредитора, який притримує річ у себе

Стаття 596. Розпорядження річчю, яку притримує кредитор

Стаття 597. Задоволення вимог за рахунок речі, яку притримує кредитор

Глава 50 ПРИПИНЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

Стаття 598. Підстави припинення зобов'язання

Стаття 599. Припинення зобов'язання виконанням

Стаття 600. Припинення зобов'язання переданням відступного

Стаття 601. Припинення зобов'язання зарахуванням

Стаття 602. Недопустимість зарахування зустрічних вимог

Стаття 603. Зарахування у разі заміни кредитора

Стаття 604. Припинення зобов'язання за домовленістю сторін

Стаття 605. Припинення зобов'язання прощенням боргу

Стаття 606. Припинення зобов'язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі

Стаття 607. Припинення зобов'язання неможливістю його виконання

Стаття 608. Припинення зобов'язання смертю фізичної особи

Стаття 609. Припинення зобов'язання ліквідацією юридичної особи

Глава 51 ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ПОРУШЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

Стаття 610. Порушення зобов'язання

Стаття 611. Правові наслідки порушення зобов'язання

Стаття 612. Прострочення боржника

Стаття 613. Прострочення кредитора

Стаття 614. Вина як підстава відповідальності за порушення зобов'язання

Стаття 615. Одностороння відмова від зобов'язання

Стаття 616. Правові наслідки порушення зобов'язання з вини кредитора

Стаття 617. Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання

Стаття 618. Відповідальність боржника за дії інших осіб

Стаття 619. Субсидіарна відповідальність

Стаття 620. Правові наслідки невиконання обов'язку передати річ, визначену індивідуальними ознаками

Стаття 621. Виконання зобов'язання за рахунок боржника

Стаття 622. Відповідальність і виконання зобов'язання в натурі

Стаття 623. Відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання

Стаття 624. Збитки і неустойка

Стаття 625. Відповідальність за порушення грошового зобов'язання

РОЗДІЛ II ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ДОГОВІР

Глава 52 ПОНЯТТЯ ТА УМОВИ ДОГОВОРУ

Стаття 626. Поняття та види договору

Стаття 627. Свобода договору

Стаття 628. Зміст договору

Стаття 629. Обов'язковість договору

Стаття 630. Типові умови договору

Стаття 631. Строк договору

Стаття 632. Ціна

Стаття 633. Публічний договір

Стаття 634. Договір приєднання

Стаття 635. Попередній договір

Стаття 636. Договір на користь третьої особи

Стаття 637. Тлумачення умов договору

Глава 53 УКЛАДЕННЯ, ЗМІНА І РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ

Стаття 638. Укладення договору

Стаття 639. Форма договору

Стаття 640. Момент укладення договору

Стаття 641. Пропозиція укласти договір

Стаття 642. Прийняття пропозиції

Стаття 643. Укладення договору за пропозицією, в якій вказаний строк для відповіді

Стаття 644. Укладення договору за пропозицією, в якій не вказаний строк для відповіді

Стаття 645. Відповідь про прийняття пропозиції, яка одержана із запізненням

Стаття 646. Відповідь про згоду укласти договір на інших умовах

Стаття 647. Місце укладення договору

Стаття 648. Договір та правові акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування

Стаття 649. Вирішення переддоговірних спорів

Стаття 650. Укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах

Стаття 651. Підстави для зміни або розірвання договору

Стаття 652. Зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин

Стаття 653. Правові наслідки зміни або розірвання договору

Стаття 654. Форма зміни або розірвання договору

РОЗДІЛ III ОКРЕМІ ВИДИ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

Глава 54 КУПІВЛЯ-ПРОДАЖ

§ 1. Загальні положення про купівлю-продаж

Стаття 655. Договір купівлі-продажу

Стаття 656. Предмет договору купівлі-продажу

Стаття 657. Форма окремих видів договорів купівлі-продажу

Стаття 658. Право продажу товару

Стаття 659. Обов'язок продавця попередити покупця про права третіх осіб на товар

Стаття 660. Обов'язки покупця і продавця у разі пред'явлення третьою особою позову про витребування товару

Стаття 661. Відповідальність продавця у разі відсудження товару у покупця

Стаття 662. Обов'язок продавця передати товар покупцеві

Стаття 663. Строк виконання обов'язку передати товар

Стаття 664. Момент виконання обов'язку продавця передати товар

Стаття 665. Правові наслідки відмови продавця передати товар

Стаття 666. Правові наслідки невиконання продавцем обов'язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару

Стаття 667. Обов'язок продавця зберігати проданий товар

Стаття 668. Перехід ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження товару

Стаття 669. Кількість товару

Стаття 670. Правові наслідки порушення умови договору щодо кількості товару

Стаття 671. Асортимент товару

Стаття 672. Правові наслідки порушення умови договору щодо асортименту товару

Стаття 673. Якість товару

Стаття 674. Підтвердження відповідності товару вимогам законодавства

Стаття 675. Гарантії якості товару

Стаття 676. Обчислення гарантійного строку

Стаття 677. Строк придатності товару

Стаття 678. Правові наслідки передання товару неналежної якості

Стаття 679. Недоліки товару, за які відповідає продавець

Стаття 680. Строки виявлення недоліків і пред'явлення вимоги у зв'язку з недоліками проданого товару

Стаття 681. Позовна давність, що застосовується до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару

Стаття 682. Комплектність товару

Стаття 683. Комплект товару

Стаття 684. Правові наслідки передання некомплектного товару

Стаття 685. Тара та упаковка за договором купівлі-продажу

Стаття 686. Правові наслідки передання товару з порушенням вимоги про тару та (або) упаковку

Стаття 687. Перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу

Стаття 688. Повідомлення продавця про порушення умов договору купівлі-продажу

Стаття 689. Обов'язок покупця прийняти товар

Стаття 690. Зберігання товару, не прийнятого покупцем

Стаття 691. Ціна товару

Стаття 692. Оплата товару

Стаття 693. Попередня оплата товару

Стаття 694. Продаж товару в кредит

Стаття 695. Особливості оплати товару з розстроченням платежу

Стаття 696. Страхування товару

Стаття 697. Збереження права власності за продавцем

§ 2. Роздрібна купівля-продаж

Стаття 698. Договір роздрібної купівлі-продажу

Стаття 699. Публічна пропозиція укласти договір купівлі-продажу

Стаття 700. Надання покупцеві інформації про товар

Стаття 701. Договір з умовою про прийняття покупцем товару у встановлений строк

Стаття 702. Продаж товару за зразками

Стаття 703. Продаж товарів з використанням автоматів

Стаття 704. Договір з умовою про доставку товару покупцеві

Стаття 705. Договір найму-продажу

Стаття 706. Ціна та оплата товару

Стаття 707. Обмін товару

Стаття 708. Права покупця у разі продажу йому товару неналежної якості

Стаття 709. Порядок і строки задоволення вимог покупця про заміну товару або усунення недоліків

Стаття 710. Відшкодування різниці в ціні у разі заміни товару, зменшення ціни і повернення товару неналежної якості

Стаття 711. Відповідальність за шкоду, завдану товаром неналежної якості

§ 3. Поставка

Стаття 712. Договір поставки

§ 4. Контрактація сільськогосподарської продукції

Стаття 713. Договір контрактації сільськогосподарської продукції

§ 5. Постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу

Стаття 714. Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу

§ 6. Міна

Стаття 715. Договір міни

Стаття 716. Правове регулювання міни

Глава 55 ДАРУВАННЯ

Стаття 717. Договір дарування

Стаття 718. Предмет договору дарування

Стаття 719. Форма договору дарування

Стаття 720. Сторони у договорі дарування

Стаття 721. Обов'язки дарувальника

Стаття 722. Прийняття дарунка

Стаття 723. Договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому

Стаття 724. Одностороння відмова від договору дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому

Стаття 725. Обов'язок обдаровуваного на користь третьої особи

Стаття 726. Правові наслідки порушення обдаровуваним обов'язку на користь третьої особи

Стаття 727. Розірвання договору дарування на вимогу дарувальника

Стаття 728. Позовна давність, що застосовується до вимог про розірвання договору дарування

Стаття 729. Пожертва

Стаття 730. Права пожертвувача

Глава 56 РЕНТА

Стаття 731. Договір ренти

Стаття 732. Форма договору ренти

Стаття 733. Сторони у договорі ренти

Стаття 734. Передання майна під виплату ренти

Стаття 735. Забезпечення виплати ренти

Стаття 736. Відповідальність за прострочення виплати ренти

Стаття 737. Форма і розмір ренти

Стаття 738. Строк виплати ренти

Стаття 739. Право платника безстрокової ренти на відмову від договору ренти

Стаття 740. Право одержувача безстрокової ренти на розірвання договору ренти

Стаття 741. Розрахунки між сторонами у разі розірвання договору ренти

Стаття 742. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого під виплату безстрокової ренти

Стаття 743. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого під виплату ренти на певний строк

Глава 57 ДОВІЧНЕ УТРИМАННЯ (ДОГЛЯД)

Стаття 744. Поняття договору довічного утримання (догляду)

Стаття 745. Форма договору довічного утримання (догляду)

Стаття 746. Сторони в договорі довічного утримання (догляду)

Стаття 747. Особливості укладення договору довічного утримання (догляду) щодо майна, що є у спільній сумісній власності

Стаття 748. Момент виникнення у набувача права власності на майно, передане за договором довічного утримання (догляду)

Стаття 749. Обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду)

Стаття 750. Обов'язок набувача забезпечити відчужувача житлом

Стаття 751. Грошова оцінка матеріального забезпечення відчужувача

Стаття 752. Заміна набувача за договором довічного утримання (догляду)

Стаття 753. Заміна майна, яке було передане набувачеві за договором довічного утримання (догляду)

Стаття 754. Забезпечення виконання договору довічного утримання (догляду)

Стаття 755. Припинення договору довічного утримання (догляду)

Стаття 756. Правові наслідки розірвання договору довічного утримання (догляду)

Стаття 757. Правові наслідки смерті набувача

Стаття 758. Правові наслідки припинення юридичної особи - набувача

Глава 58 НАЙМ (ОРЕНДА)

§ 1. Загальні положення про найм (оренду)

Стаття 759. Договір найму

Стаття 760. Предмет договору найму

Стаття 761. Право передання майна у найм

Стаття 762. Плата за користування майном

Стаття 763. Строк договору найму

Стаття 764. Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму

Стаття 765. Передання майна наймачеві

Стаття 766. Правові наслідки непередання майна наймачеві

Стаття 767. Якість речі, переданої у найм

Стаття 768. Гарантія якості речі, переданої у найм

Стаття 769. Права третіх осіб на річ, передану у найм

Стаття 770. Правонаступництво у разі зміни власника речі, переданої у найм

Стаття 771. Страхування речі, переданої у найм

Стаття 772. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження речі

Стаття 773. Користування річчю, переданою у найм

Стаття 774. Піднайм

Стаття 775. Право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані від користування річчю, переданою у найм

Стаття 776. Ремонт речі, переданої у найм

Стаття 777. Переважні права наймача

Стаття 778. Поліпшення наймачем речі, переданої у найм

Стаття 779. Наслідки погіршення речі, переданої у найм

Стаття 780. Відповідальність за шкоду, що завдана у зв'язку з користуванням річчю, переданою у найм

Стаття 781. Припинення договору найму

Стаття 782. Право наймодавця відмовитися від договору найму

Стаття 783. Розірвання договору найму на вимогу наймодавця

Стаття 784. Розірвання договору найму на вимогу наймача

Стаття 785. Обов'язки наймача у разі припинення договору найму

Стаття 786. Позовна давність, що застосовується до вимог, які випливають із договору найму

§ 2. Прокат

Стаття 787. Договір прокату

Стаття 788. Предмет договору прокату

Стаття 789. Плата за прокат речі

Стаття 790. Право наймача на відмову від договору прокату

Стаття 791. Особливості договору прокату

§ 3. Найм (оренда) земельної ділянки

Стаття 792. Договір найму земельної ділянки

§ 4. Найм будівлі або іншої капітальної споруди

Стаття 793. Форма договору найму будівлі або іншої капітальної споруди

Стаття 794. Державна реєстрація договору найму будівлі або іншої капітальної споруди

Стаття 795. Передання будівлі або іншої капітальної споруди у найм

Стаття 796. Надання наймачеві права користування земельною ділянкою

Стаття 797. Плата за користування

§ 5. Найм (оренда) транспортного засобу

Стаття 798. Предмет договору найму

Стаття 799. Форма договору найму транспортного засобу

Стаття 800. Діяльність наймача транспортного засобу

Стаття 801. Витрати, пов'язані з використанням транспортного засобу

Стаття 802. Страхування транспортного засобу

Стаття 803. Правові наслідки пошкодження транспортного засобу

Стаття 804. Правові наслідки завдання шкоди іншій особі у зв'язку з використанням транспортного засобу

Стаття 805. Особливості найму транспортного засобу з екіпажем, який його обслуговує

§ 6. Лізинг

Стаття 806. Договір лізингу

Стаття 807. Предмет договору лізингу

Стаття 808. Відповідальність продавця (постачальника) предмета договору лізингу

Стаття 809. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу

Глава 59 НАЙМ (ОРЕНДА) ЖИТЛА

Стаття 810. Договір найму житла

Стаття 8101. Оренда житла з викупом

Стаття 811. Форма договору найму житла

Стаття 812. Предмет договору найму житла

Стаття 813. Сторони у договорі найму житла

Стаття 814. Правонаступництво у разі зміни власника житла, переданого у найм

Стаття 815. Обов'язки наймача житла

Стаття 816. Наймач та особи, які постійно проживають разом з ним

Стаття 817. Право наймача та осіб, які постійно проживають разом з ним, на вселення інших осіб у житло

Стаття 818. Тимчасові мешканці

Стаття 819. Ремонт житла, переданого у найм

Стаття 820. Плата за користування житлом

Стаття 821. Строк договору найму житла

Стаття 822. Переважні права наймача житла

Стаття 823. Договір піднайму житла

Стаття 824. Заміна наймача у договорі найму житла

Стаття 825. Розірвання договору найму житла

Стаття 826. Правові наслідки розірвання договору найму житла

Глава 60 ПОЗИЧКА

Стаття 827. Договір позички

Стаття 828. Форма договору позички

Стаття 829. Позичкодавець

Стаття 830. Правові наслідки невиконання обов'язку передати річ у користування

Стаття 831. Строк договору позички

Стаття 832. Право позичкодавця на відчуження речі

Стаття 833. Обов'язки користувача

Стаття 834. Розірвання договору позички

Стаття 835. Припинення договору позички

Стаття 836. Правові наслідки неповернення речі після закінчення строку користування нею

Глава 61 ПІДРЯД

§ 1. Загальні положення про підряд

Стаття 837. Договір підряду

Стаття 838. Генеральний підрядник і субпідрядник

Стаття 839. Виконання роботи з матеріалу підрядника та його засобами

Стаття 840. Виконання роботи з матеріалу замовника

Стаття 841. Обов'язок підрядника зберігати надане йому майно

Стаття 842. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження матеріалу

Стаття 843. Ціна роботи

Стаття 844. Кошторис

Стаття 845. Ощадливість підрядника

Стаття 846. Строки виконання роботи

Стаття 847. Обставини, про які підрядник зобов'язаний попередити замовника

Стаття 848. Правові наслідки невиконання замовником вимог підрядника

Стаття 849. Права замовника під час виконання роботи

Стаття 850. Сприяння замовника

Стаття 851. Невиконання замовником обов'язків за договором підряду

Стаття 852. Права замовника у разі порушення підрядником договору підряду

Стаття 853. Обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником

Стаття 854. Порядок оплати роботи

Стаття 855. Розрахунки між сторонами у разі випадкового знищення предмета договору підряду або неможливості закінчення роботи

Стаття 856. Право підрядника на притримування

Стаття 857. Якість роботи

Стаття 858. Відповідальність підрядника за неналежну якість роботи

Стаття 859. Гарантія якості роботи

Стаття 860. Порядок обчислення гарантійного строку

Стаття 861. Обов'язок підрядника передати інформацію замовникові

Стаття 862. Конфіденційність одержаної сторонами інформації

Стаття 863. Позовна давність, що застосовується до вимог щодо неналежної якості роботи

Стаття 864. Початок перебігу позовної давності в окремих випадках

§ 2. Побутовий підряд

Стаття 865. Договір побутового підряду

Стаття 866. Форма договору побутового підряду

Стаття 867. Гарантії прав замовника

Стаття 868. Надання замовникові інформації про роботу

Стаття 869. Публічна пропозиція роботи

Стаття 870. Виконання роботи за договором побутового підряду з матеріалу підрядника

Стаття 871. Виконання роботи за договором побутового підряду з матеріалу замовника

Стаття 872. Права замовника у разі істотного порушення підрядником договору побутового підряду

Стаття 873. Розмір плати за договором побутового підряду

Стаття 874. Правові наслідки нез'явлення замовника за одержанням роботи

§ 3. Будівельний підряд

Стаття 875. Договір будівельного підряду

Стаття 876. Право власності на об'єкт будівництва

Стаття 877. Проектно-кошторисна документація

Стаття 878. Внесення змін до проектно-кошторисної документації

Стаття 879. Забезпечення будівництва та оплата робіт

Стаття 880. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження об'єкта

Стаття 881. Страхування об'єкта будівництва

Стаття 882. Передання та прийняття робіт

Стаття 883. Відповідальність підрядника

Стаття 884. Гарантії якості у договорі будівельного підряду

Стаття 885. Усунення недоліків за рахунок замовника

Стаття 886. Відповідальність замовника

§ 4. Підряд на проектні та пошукові роботи

Стаття 887. Договір підряду на проведення проектних та пошукових робіт

Стаття 888. Вихідні дані для проведення проектних та пошукових робіт

Стаття 889. Обов'язки замовника

Стаття 890. Обов'язки підрядника

Стаття 891. Відповідальність підрядника за недоліки документації та робіт

Глава 62 ВИКОНАННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИХ АБО ДОСЛІДНО-КОНСТРУКТОРСЬКИХ ТА ТЕХНОЛОГІЧНИХ РОБІТ

Стаття 892. Договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт

Стаття 893. Виконання робіт

Стаття 894. Передання, прийняття та оплата робіт

Стаття 895. Конфіденційність відомостей про договір

Стаття 896. Права сторін на результати робіт

Стаття 897. Обов'язки виконавця

Стаття 898. Обов'язки замовника

Стаття 899. Наслідки неможливості досягнення результату

Стаття 900. Відповідальність виконавця за порушення договору

Глава 63 ПОСЛУГИ. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 901. Договір про надання послуг

Стаття 902. Виконання договору про надання послуг

Стаття 903. Плата за договором про надання послуг

Стаття 904. Відшкодування виконавцеві фактичних витрат за договором про безоплатне надання послуг

Стаття 905. Строк договору про надання послуг

Стаття 906. Відповідальність виконавця за порушення договору про надання послуг

Стаття 907. Розірвання договору про надання послуг

Глава 64 ПЕРЕВЕЗЕННЯ

Стаття 908. Загальні положення про перевезення

Стаття 909. Договір перевезення вантажу

Стаття 910. Договір перевезення пасажира та багажу

Стаття 911. Права пасажира

Стаття 912. Договір чартеру (фрахтування)

Стаття 913. Перевезення у прямому змішаному сполученні

Стаття 914. Довгостроковий договір

Стаття 915. Перевезення транспортом загального користування

Стаття 916. Провізна плата

Стаття 917. Надання транспортних засобів і пред'явлення вантажу до перевезення

Стаття 918. Завантаження та вивантаження вантажу

Стаття 919. Строк доставки вантажу, пасажира, багажу, пошти

Стаття 920. Відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із договору перевезення

Стаття 921. Відповідальність перевізника за ненадання транспортного засобу і відповідальність відправника за невикористання наданого транспортного засобу

Стаття 922. Відповідальність перевізника за затримку відправлення пасажира та порушення строку доставлення пасажира до пункту призначення

Стаття 923. Відповідальність перевізника за прострочення доставки вантажу

Стаття 924. Відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти

Стаття 925. Пред'явлення претензій і позовів, що випливають із договору перевезення

Стаття 926. Позови щодо перевезення у закордонному сполученні

Стаття 927. Страхування вантажів, пасажирів і багажу

Стаття 928. Відповідальність перевізника за шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю пасажира

Глава 65 ТРАНСПОРТНЕ ЕКСПЕДИРУВАННЯ

Стаття 929. Договір транспортного експедирування

Стаття 930. Форма договору транспортного експедирування

Стаття 931. Плата за договором транспортного експедирування

Стаття 932. Виконання договору транспортного експедирування

Стаття 933. Документи та інша інформація, що надаються експедиторові

Стаття 934. Відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування

Стаття 935. Відмова від договору транспортного експедирування

Глава 66 ЗБЕРІГАННЯ

§ 1. Загальні положення про зберігання

Стаття 936. Договір зберігання

Стаття 937. Форма договору зберігання

Стаття 938. Строк зберігання

Стаття 939. Правові наслідки відмови поклажодавця від передання речі на зберігання

Стаття 940. Обов'язок прийняти річ на зберігання

Стаття 941. Зберігання речей, визначених родовими ознаками

Стаття 942. Обов'язок зберігача щодо забезпечення схоронності речі

Стаття 943. Виконання договору зберігання

Стаття 944. Користування річчю, переданою на зберігання

Стаття 945. Зміна умов зберігання

Стаття 946. Плата за зберігання

Стаття 947. Відшкодування витрат на зберігання

Стаття 948. Обов'язок поклажодавця забрати річ після закінчення строку зберігання

Стаття 949. Обов'язок зберігача повернути річ

Стаття 950. Відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі

Стаття 951. Відшкодування збитків, завданих поклажодавцеві

Стаття 952. Відшкодування збитків, завданих зберігачеві

Стаття 953. Повернення речі на вимогу поклажодавця

Стаття 954. Зберігання за законом

Стаття 955. Застосування загальних положень про зберігання до окремих його видів

§ 2. Зберігання на товарному складі

Стаття 956. Поняття товарного складу

Стаття 957. Договір складського зберігання

Стаття 958. Зберігання речей, визначених родовими ознаками, з правом розпоряджання ними

Стаття 959. Огляд товару

Стаття 960. Зміна умов зберігання та стан товару

Стаття 961. Складські документи

Стаття 962. Подвійне складське свідоцтво

Стаття 963. Права володільця складського та заставного свідоцтва

Стаття 964. Передання складського та заставного свідоцтва

Стаття 965. Просте складське свідоцтво

Стаття 966. Видача товару за подвійним складським свідоцтвом

§ 3. Спеціальні види зберігання

Стаття 967. Зберігання речі у ломбарді

Стаття 968. Продаж речі, яку поклажодавець не забрав з ломбарду

Стаття 969. Зберігання цінностей у банку

Стаття 970. Договір про надання індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком

Стаття 971. Договір про надання індивідуального банківського сейфа, що не охороняється банком

Стаття 972. Зберігання речей у камерах схову організацій, підприємств транспорту

Стаття 973. Зберігання речей у гардеробі організації

Стаття 974. Зберігання речей пасажира під час його перевезення

Стаття 975. Зберігання речей у готелі

Стаття 976. Зберігання речей, що є предметом спору

Стаття 977. Зберігання автотранспортних засобів

Стаття 978. Договір охорони

Глава 67 СТРАХУВАННЯ

Стаття 979. Договір страхування

Стаття 980. Предмет договору страхування

Стаття 981. Форма договору страхування

Стаття 982. Істотні умови договору страхування

Стаття 983. Момент набрання чинності договором страхування

Стаття 984. Сторони у договорі страхування

Стаття 985. Укладення договору страхування на користь третьої особи

Стаття 986. Співстрахування

Стаття 987. Договір перестрахування

Стаття 988. Обов'язки страховика

Стаття 989. Обов'язки страхувальника

Стаття 990. Умови та порядок здійснення страхової виплати

Стаття 991. Відмова від здійснення страхової виплати

Стаття 992. Відповідальність страховика

Стаття 993. Перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки

Стаття 994. Зміна страхувальника - фізичної особи у договорі страхування

Стаття 995. Наслідки припинення юридичної особи - страхувальника

Стаття 996. Наслідки визнання страхувальника - фізичної особи недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності

Стаття 997. Припинення договору страхування

Стаття 998. Недійсність договору страхування

Стаття 999. Обов'язкове страхування

Глава 68 ДОРУЧЕННЯ

Стаття 1000. Договір доручення

Стаття 1001. Строк договору доручення

Стаття 1002. Право повіреного на плату

Стаття 1003. Зміст доручення

Стаття 1004. Виконання доручення

Стаття 1005. Особисте виконання договору доручення

Стаття 1006. Обов'язки повіреного

Стаття 1007. Обов'язки довірителя

Стаття 1008. Припинення договору доручення

Стаття 1009. Наслідки припинення договору доручення

Стаття 1010. Обов'язки спадкоємця повіреного та ліквідатора юридичної особи - повіреного

Глава 69 КОМІСІЯ

Стаття 1011. Договір комісії

Стаття 1012. Умови договору комісії

Стаття 1013. Комісійна плата

Стаття 1014. Виконання договору комісії

Стаття 1015. Субкомісія

Стаття 1016. Виконання договору, укладеного комісіонером з третьою особою

Стаття 1017. Відступ від вказівок комітента

Стаття 1018. Право власності комітента

Стаття 1019. Право комісіонера на притримання речі

Стаття 1020. Право комісіонера на відрахування з грошових коштів, що належать комітентові

Стаття 1021. Обов'язок комісіонера зберігати майно комітента

Стаття 1022. Звіт комісіонера

Стаття 1023. Прийняття комітентом виконання за договором комісії

Стаття 1024. Право комісіонера на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням договору комісії

Стаття 1025. Право комітента на відмову від договору комісії

Стаття 1026. Право комісіонера на відмову від договору комісії

Стаття 1027. Наслідки смерті фізичної особи або припинення юридичної особи - комісіонера

Стаття 1028. Особливості окремих видів комісії

Глава 70 УПРАВЛІННЯ МАЙНОМ

Стаття 1029. Договір управління майном

Стаття 1030. Предмет договору управління майном

Стаття 1031. Форма договору управління майном

Стаття 1032. Установник управління

Стаття 1033. Управитель

Стаття 1034. Особа, яка набуває вигоди від майна, що передане в управління

Стаття 1035. Істотні умови договору управління майном

Стаття 1036. Строк договору управління майном

Стаття 1037. Права та обов'язки управителя

Стаття 1038. Здійснення управління майном

Стаття 1039. Передання в управління майна, що є предметом договору застави

Стаття 1040. Звернення стягнення на майно, передане в управління, за вимогою кредитора установника управління

Стаття 1041. Передання права управління майном іншій особі

Стаття 1042. Право управителя на плату

Стаття 1043. Відповідальність управителя

Стаття 1044. Припинення договору управління майном

Стаття 1045. Особливості управління цінними паперами

Глава 71 ПОЗИКА. КРЕДИТ. БАНКІВСЬКИЙ ВКЛАД

§ 1. Позика

Стаття 1046. Договір позики

Стаття 1047. Форма договору позики

Стаття 1048. Проценти за договором позики

Стаття 1049. Обов'язок позичальника повернути позику

Стаття 1050. Наслідки порушення договору позичальником

Стаття 1051. Оспорювання договору позики

Стаття 1052. Забезпечення виконання зобов'язання позичальником

Стаття 1053. Новація боргу у позикове зобов'язання

§ 2. Кредит

Стаття 1054. Кредитний договір

Стаття 1055. Форма кредитного договору

Стаття 1056. Відмова від надання або одержання кредиту

Стаття 10561. Проценти за кредитним договором

Стаття 1057. Комерційний кредит

§ 3. Банківський вклад

Стаття 1058. Договір банківського вкладу

Стаття 1059. Форма договору банківського вкладу

Стаття 1060. Види банківських вкладів

Стаття 1061. Проценти на банківський вклад

Стаття 1062. Внесення грошових коштів на рахунок вкладника іншою особою

Стаття 1063. Договір банківського вкладу на користь третьої особи

Стаття 1064. Ощадна книжка

Стаття 1065. Ощадний (депозитний) сертифікат

Глава 72 БАНКІВСЬКИЙ РАХУНОК

Стаття 1066. Договір банківського рахунка

Стаття 1067. Укладення договору банківського рахунка

Стаття 1068. Операції за рахунком, що виконуються банком

Стаття 1069. Кредитування рахунка

Стаття 1070. Проценти за користування коштами, що знаходяться на рахунку

Стаття 1071. Підстави списання грошових коштів з рахунка

Стаття 1072. Черговість списання грошових коштів з рахунка

Стаття 1073. Правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта

Стаття 1074. Обмеження права розпоряджання рахунком

Стаття 1075. Розірвання договору банківського рахунка

Стаття 1076. Банківська таємниця

Глава 73 ФАКТОРИНГ

Стаття 1077. Поняття договору факторингу

Стаття 1078. Предмет договору факторингу

Стаття 1079. Сторони у договорі факторингу

Стаття 1080. Недійсність заборони відступлення права грошової вимоги

Стаття 1081. Відповідальність клієнта перед фактором

Стаття 1082. Виконання боржником грошової вимоги факторові

Стаття 1083. Наступне відступлення права грошової вимоги

Стаття 1084. Права фактора

Стаття 1085. Зустрічні вимоги боржника

Стаття 1086. Захист прав боржника

Глава 74 РОЗРАХУНКИ

§ 1. Загальні положення про розрахунки

Стаття 1087. Форми розрахунків

Стаття 1088. Види безготівкових розрахунків

§ 2. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень

Стаття 1089. Загальні положення про розрахунки із застосуванням платіжних доручень

Стаття 1090. Умови виконання банком платіжного доручення

Стаття 1091. Виконання платіжного доручення

Стаття 1092. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання платіжного доручення

§ 3. Розрахунки за акредитивом

Стаття 1093. Акредитив

Стаття 1094. Відкличний акредитив

Стаття 1095. Безвідкличний акредитив

Стаття 1096. Виконання акредитива

Стаття 1097. Відповідальність банку, що виконує акредитив

Стаття 1098. Закриття акредитива

§ 4. Розрахунки за інкасовими дорученнями

Стаття 1099. Загальні положення про розрахунки за інкасовими дорученнями

Стаття 1100. Виконання інкасового доручення

Стаття 1101. Повідомлення про проведені операції

§ 5. Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків

Стаття 1102. Загальні положення про розрахунки із застосуванням розрахункових чеків

Стаття 1103. Оплата чека

Стаття 1104. Інкасування чека

Стаття 1105. Повідомлення про несплату чека

Стаття 1106. Наслідки несплати чека

Глава 75 РОЗПОРЯДЖАННЯ МАЙНОВИМИ ПРАВАМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Стаття 1107. Види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності

Стаття 1108. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності

Стаття 1109. Ліцензійний договір

Стаття 1110. Строк ліцензійного договору

Стаття 1111. Типовий ліцензійний договір

Стаття 1112. Договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності

Стаття 1113. Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності

Стаття 1114. Державна реєстрація договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності

Глава 76 КОМЕРЦІЙНА КОНЦЕСІЯ

Стаття 1115. Договір комерційної концесії

Стаття 1116. Предмет договору комерційної концесії

Стаття 1117. Сторони в договорі комерційної концесії

Стаття 1118. Форма договору комерційної концесії та його державна реєстрація

Стаття 1119. Договір комерційної субконцесії

Стаття 1120. Обов'язки правоволодільця

Стаття 1121. Обов'язки користувача

Стаття 1122. Особливі умови договору комерційної концесії

Стаття 1123. Відповідальність правоволодільця за вимогами, що пред'являються до користувача

Стаття 1124. Право користувача на укладення договору комерційної концесії на новий строк

Стаття 1125. Зміна договору комерційної концесії

Стаття 1126. Припинення договору комерційної концесії

Стаття 1127. Збереження чинності договору комерційної концесії у разі зміни сторін

Стаття 1128. Наслідки зміни торговельної марки чи іншого позначення правоволодільця

Стаття 1129. Наслідки припинення права, користування яким надано за договором комерційної концесії

Глава 77 СПІЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ

§ 1. Загальні положення про спільну діяльність

Стаття 1130. Договір про спільну діяльність

Стаття 1131. Форма та умови договору про спільну діяльність

§ 2. Просте товариство

Стаття 1132. Договір простого товариства

Стаття 1133. Вклади учасників

Стаття 1134. Спільне майно учасників

Стаття 1135. Ведення спільних справ учасників

Стаття 1136. Право учасника на інформацію

Стаття 1137. Спільні витрати та збитки учасників

Стаття 1138. Відповідальність учасників за спільними зобов'язаннями

Стаття 1139. Розподіл прибутку

Стаття 1140. Виділ частки учасника на вимогу його кредитора

Стаття 1141. Припинення договору простого товариства

Стаття 1142. Відмова учасника від подальшої участі в договорі простого товариства та розірвання договору

Стаття 1143. Відповідальність учасника, щодо якого договір простого товариства припинений

Глава 78 ПУБЛІЧНА ОБІЦЯНКА ВИНАГОРОДИ

§ 1. Публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу

Стаття 1144. Право на публічну обіцянку винагороди без оголошення конкурсу

Стаття 1145. Зміст завдання

Стаття 1146. Строк (термін) виконання завдання

Стаття 1147. Зміна умов публічної обіцянки винагороди

Стаття 1148. Правові наслідки виконання завдання

Стаття 1149. Припинення зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди

§ 2. Публічна обіцянка нагороди за результатами конкурсу

Стаття 1150. Право на оголошення конкурсу

Стаття 1151. Умови конкурсу

Стаття 1152. Зміна умов конкурсу

Стаття 1153. Відмова від проведення конкурсу

Стаття 1154. Переможець конкурсу

Стаття 1155. Особливості оцінювання результатів інтелектуальної, творчої діяльності, які подані на конкурс

Стаття 1156. Права переможця конкурсу

Стаття 1157. Повернення учаснику конкурсу речі, поданої на конкурс

Глава 79 ВЧИНЕННЯ ДІЙ В МАЙНОВИХ ІНТЕРЕСАХ ІНШОЇ ОСОБИ БЕЗ ЇЇ ДОРУЧЕННЯ

Стаття 1158. Право на вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення

Стаття 1159. Надання звіту про вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення

Стаття 1160. Відшкодування витрат, понесених особою у зв'язку із вчиненням нею дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення

Глава 80 РЯТУВАННЯ ЗДОРОВ'Я ТА ЖИТТЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ, МАЙНА ФІЗИЧНОЇ АБО ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ

Стаття 1161. Зобов'язання, що виникають внаслідок рятування здоров'я та життя фізичної особи

Стаття 1162. Зобов'язання, що виникають у зв'язку з рятуванням майна іншої особи

Глава 81 СТВОРЕННЯ ЗАГРОЗИ ЖИТТЮ, ЗДОРОВ'Ю, МАЙНУ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ АБО МАЙНУ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ

Стаття 1163. Усунення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи

Стаття 1164. Наслідки неусунення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи

Стаття 1165. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок неусунення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи

Глава 82 ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ

§ 1. Загальні положення про відшкодування шкоди

Стаття 1166. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду

Стаття 1167. Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду

Стаття 1168. Відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи

Стаття 1169. Відшкодування шкоди, завданої особою у разі здійснення нею права на самозахист

Стаття 1170. Відшкодування шкоди, завданої прийняттям закону про припинення права власності на певне майно

Стаття 1171. Відшкодування шкоди, завданої у стані крайньої необхідності

Стаття 1172. Відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою

Стаття 1173. Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування

Стаття 1174. Відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування

Стаття 1175. Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування у сфері нормотворчої діяльності

Стаття 1176. Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду

Стаття 1177. Відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від злочину

Стаття 1178. Відшкодування шкоди, завданої малолітньою особою

Стаття 1179. Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою

Стаття 1180. Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності

Стаття 1181. Відшкодування шкоди, завданої кількома малолітніми особами

Стаття 1182. Відшкодування шкоди, завданої кількома неповнолітніми особами

Стаття 1183. Відшкодування шкоди батьками, позбавленими батьківських прав

Стаття 1184. Відшкодування шкоди, завданої недієздатною фізичною особою

Стаття 1185. Відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена

Стаття 1186. Відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними

Стаття 1187. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки

Стаття 1188. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки

Стаття 1189. Відшкодування ядерної шкоди

Стаття 1190. Відшкодування шкоди, завданої спільно кількома особами

Стаття 1191. Право зворотної вимоги до винної особи

Стаття 1192. Способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого

Стаття 1193. Урахування вини потерпілого і матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди

Стаття 1194. Відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність

§ 2. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю

Стаття 1195. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я

Стаття 1196. Відшкодування шкоди, завданої фізичній особі під час виконання нею договірних зобов'язань

Стаття 1197. Визначення заробітку (доходу), втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка працювала за трудовим договором

Стаття 1198. Визначення доходу, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи - підприємця

Стаття 1199. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я малолітньої або неповнолітньої особи

Стаття 1200. Відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого

Стаття 1201. Відшкодування витрат на поховання

Стаття 1202. Порядок відшкодування шкоди

Стаття 1203. Збільшення розміру відшкодування шкоди на вимогу потерпілого у разі зміни стану його працездатності

Стаття 1204. Зменшення розміру відшкодування шкоди на вимогу особи, яка завдала шкоди

Стаття 1205. Відшкодування шкоди у разі припинення юридичної особи, зобов'язаної відшкодувати шкоду

Стаття 1206. Відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину

Стаття 1207. Обов'язок держави відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок злочину

Стаття 1208. Збільшення розміру відшкодування шкоди у зв'язку з підвищенням вартості життя і збільшенням розміру мінімальної заробітної плати

§ 3. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг)

Стаття 1209. Підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг)

Стаття 1210. Особи, зобов'язані відшкодовувати шкоду, завдану внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг)

Стаття 1211. Строки відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг)

Глава 83 НАБУТТЯ, ЗБЕРЕЖЕННЯ МАЙНА БЕЗ ДОСТАТНЬОЇ ПРАВОВОЇ ПІДСТАВИ

Стаття 1212. Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави

Стаття 1213. Повернення в натурі безпідставно набутого майна

Стаття 1214. Відшкодування доходів від безпідставно набутого майна і витрат на його утримання

Стаття 1215. Безпідставно набуте майно, що не підлягає поверненню

КНИГА ШОСТА СПАДКОВЕ ПРАВО

Глава 84 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО СПАДКУВАННЯ

Стаття 1216. Поняття спадкування

Стаття 1217. Види спадкування

Стаття 1218. Склад спадщини

Стаття 1219. Права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини

Стаття 1220. Відкриття спадщини

Стаття 1221. Місце відкриття спадщини

Стаття 1222. Спадкоємці

Стаття 1223. Право на спадкування

Стаття 1224. Усунення від права на спадкування

Стаття 1225. Спадкування права на земельну ділянку

Стаття 1226. Спадкування частки у праві спільної сумісної власності

Стаття 1227. Право на одержання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві

Стаття 1228. Спадкування права на вклад у банку (фінансовій установі)

Стаття 1229. Спадкування права на одержання страхових виплат (страхового відшкодування)

Стаття 1230. Спадкування права на відшкодування збитків, моральної шкоди та сплату неустойки

Стаття 1231. Спадкування обов'язку відшкодувати майнову шкоду (збитки) та моральну шкоду, яка була завдана спадкодавцем

Стаття 1232. Обов'язок спадкоємців відшкодувати витрати на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця

Стаття 12321. Спадкування прав та обов'язків за договором оренди житла з викупом

Глава 85 СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАПОВІТОМ

Стаття 1233. Поняття заповіту

Стаття 1234. Право на заповіт

Стаття 1235. Право заповідача на призначення спадкоємців

Стаття 1236. Право заповідача на визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом

Стаття 1237. Право заповідача на заповідальний відказ

Стаття 1238. Предмет заповідального відказу

Стаття 1239. Втрата чинності заповідальним відказом

Стаття 1240. Право заповідача на покладення на спадкоємця інших обов'язків

Стаття 1241. Право на обов'язкову частку у спадщині

Стаття 1242. Заповіт з умовою

Стаття 1243. Заповіт подружжя

Стаття 1244. Підпризначення спадкоємця

Стаття 1245. Спадкування частини спадщини, що не охоплена заповітом

Стаття 1246. Встановлення сервітуту у заповіті

Стаття 1247. Загальні вимоги до форми заповіту

Стаття 1248. Посвідчення заповіту нотаріусом

Стаття 1249. Посвідчення нотаріусом секретних заповітів

Стаття 1250. Оголошення нотаріусом секретного заповіту

Стаття 1251. Посвідчення заповіту посадовою особою органу місцевого самоврядування

Стаття 1252. Посвідчення заповіту іншою посадовою, службовою особою

Стаття 1253. Посвідчення заповіту при свідках

Стаття 1254. Право заповідача на скасування та зміну заповіту

Стаття 1255. Таємниця заповіту

Стаття 1256. Тлумачення заповіту

Стаття 1257. Недійсність заповіту

Глава 86 СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАКОНОМ

Стаття 1258. Черговість спадкування за законом

Стаття 1259. Зміна черговості одержання права на спадкування

Стаття 1260. Спадкування усиновленими та усиновлювачами

Стаття 1261. Перша черга спадкоємців за законом

Стаття 1262. Друга черга спадкоємців за законом

Стаття 1263. Третя черга спадкоємців за законом

Стаття 1264. Четверта черга спадкоємців за законом

Стаття 1265. П'ята черга спадкоємців за законом

Стаття 1266. Спадкування за правом представлення

Стаття 1267. Розмір частки у спадщині спадкоємців за законом

Глава 87 ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВА НА СПАДКУВАННЯ

Стаття 1268. Прийняття спадщини

Стаття 1269. Подання заяви про прийняття спадщини

Стаття 1270. Строки для прийняття спадщини

Стаття 1271. Прийняття заповідального відказу

Стаття 1272. Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини

Стаття 1273. Право на відмову від прийняття спадщини

Стаття 1274. Право на відмову від прийняття спадщини на користь іншої особи

Стаття 1275. Правові наслідки відмови від прийняття спадщини

Стаття 1276. Перехід права на прийняття спадщини

Стаття 1277. Відумерлість спадщини

Стаття 1278. Поділ спадщини між спадкоємцями

Стаття 1279. Переважне право окремих спадкоємців на виділ їм спадкового майна в натурі

Стаття 1280. Перерозподіл спадщини

Стаття 1281. Пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців

Стаття 1282. Обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора

Стаття 1283. Охорона спадкового майна

Стаття 1284. Охорона спадкового майна виконавцем заповіту

Стаття 1285. Управління спадщиною

Глава 88 ВИКОНАННЯ ЗАПОВІТУ

Стаття 1286. Право заповідача на призначення виконавця заповіту

Стаття 1287. Призначення виконавця заповіту за ініціативою спадкоємців

Стаття 1288. Призначення виконавця заповіту нотаріусом

Стаття 1289. Згода особи на призначення її виконавцем заповіту

Стаття 1290. Повноваження виконавця заповіту

Стаття 1291. Право виконавця заповіту на плату за виконання своїх повноважень

Стаття 1292. Контроль за виконанням заповіту

Стаття 1293. Право на оскарження дій виконавця заповіту

Стаття 1294. Строк чинності повноважень виконавця заповіту

Стаття 1295. Право виконавця заповіту на відмову від здійснення своїх повноважень

Глава 89 ОФОРМЛЕННЯ ПРАВА НА СПАДЩИНУ

Стаття 1296. Право спадкоємця на одержання свідоцтва про право на спадщину

Стаття 1297. Обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно

Стаття 1298. Строк видачі свідоцтва про право на спадщину

Стаття 1299. Державна реєстрація права на спадщину

Стаття 1300. Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину

Стаття 1301. Визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину

Глава 90 СПАДКОВИЙ ДОГОВІР

Стаття 1302. Поняття спадкового договору

Стаття 1303. Сторони у спадковому договорі

Стаття 1304. Форма спадкового договору

Стаття 1305. Обов'язки набувача у спадковому договорі

Стаття 1306. Особливості спадкового договору з участю подружжя

Стаття 1307. Забезпечення виконання спадкового договору

Стаття 1308. Розірвання спадкового договору

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ


 


 


 


ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ


Із змінами і доповненнями, внесеними
законами України
від 19 червня 2003 року N 980-IV, ОВУ, 2003 р., N 30, ст. 1527,
 від 18 листопада 2003 року N 1255-IV, ОВУ, 2003 р., N 52, ст. 2734,
від 12 травня 2004 року N 1713-IV, ОВУ, 2004 р., N 25, ст. 1629,
 від 2 листопада 2004 року N 2135-IV, ОВУ, 2004 р., N 47, ст. 3094,
 від 3 листопада 2004 року N 2146-IV, ОВУ, 2004 р., N 47, ст. 3096,
 від 3 березня 2005 року N 2450-IV, ОВУ, 2005 р., N 12, ст. 563,
 від 3 березня 2005 року N 2452-IV, ОВУ, 2005 р., N 13, ст. 652,
 від 2 червня 2005 року N 2620-IV, ОВУ, 2005 р., N 25, ст. 1410,
 від 16 червня 2005 року N 2664-IV, ОВУ, 2005 р., N 29, ст. 1689,
 від 23 червня 2005 року N 2705-IV, ОВУ, 2005 р., N 29, ст. 1691,
 від 23 червня 2005 року N 2710-IV, ОВУ, 2005 р., N 29, ст. 1695,
 від 6 вересня 2005 року N 2798-IV, ОВУ, 2005 р., N 39, ст. 2423,
 від 1 грудня 2005 року N 3165-IV, ОВУ, 2005 р., N 51, ст. 3174,
 від 15 грудня 2005 року N 3201-IV, ОВУ, 2006 р., N 1, ст. 6,
 від 22 грудня 2005 року N 3261-IV, ОВУ, 2006 р., N 1, ст. 12,
 від 17 січня 2006 року N 3348-IV, ОВУ, 2006 р., N 6, ст. 283,
від 22 лютого 2006 року N 3456-IV, ОВУ, 2006 р., N 11, ст. 694,
від 23 лютого 2006 року N 3480-IV, ОВУ, 2006 р., N 13, ст. 857
(зміни, внесені абзацом другим підпункту 4 пункту 3 розділу VII
 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3480-IV,
 набрали чинності з 12 квітня 2008 року)
 від 21 вересня 2006 року N 185-V, ОВУ, 2006 р., N 41, ст. 2726,
 від 20 грудня 2006 року N 501-V, ОВУ, 2007 р., N 1, ст. 9,
 від 22 грудня 2006 року N 524-V, ОВУ, 2007 р., N 2, ст. 63,
 від 31 травня 2007 року N 1111-V, ОВУ, 2007 р., N 43, ст. 1708,
від 16 вересня 2008 року N 509-VI, ОВУ, 2008 р., N 77, ст. 2583,
від 17 вересня 2008 року N 514-VI, ОВУ, 2008 р., N 81, ст. 2727,
від 12 грудня 2008 року N 661-VI, ОВУ, 2008 р., N 100, ст. 3287,
від 17 грудня 2008 року N 675-VI, ОВУ, 2009 р., N 1, ст. 1,
від 18 грудня 2008 року N 692-VI, ОВУ, 2009 р., N 16, ст. 489,
від 25 грудня 2008 року N 800-VI, ОВУ, 2009 р., N 1, ст. 10,
від 3 березня 2009 року N 1055-VI, ОВУ, 2009 р., N 24, ст. 772,
від 14 квітня 2009 року N 1254-VI, ОВУ, 2009 р., N 43, ст. 1429,
від 21 травня 2009 року N 1390-VI, ОВУ, 2009 р., N 44, ст. 1467,
 від 25 червня 2009 року N 1568-VI, ОВУ, 2009 р., N 53, ст. 1830,
від 24 липня 2009 року N 1617-VI, ОВУ, 2009 р., N 59, ст. 2065,
від 5 листопада 2009 року N 1702-VI, ОВУ, 2009 р., N 94, ст. 3202,
від 17 листопада 2009 року N 1559-VI, ОВУ, 2009 р., N 97, ст. 3326,
від 21 січня 2010 року N 1822-VI, ОВУ, 2010 р., N 8, ст. 373,
від 14 травня 2010 року N 2257-VI, ОВУ, 2010 р., N 43, ст. 1397,
 від 18 травня 2010 року N 2258-VI, ОВУ, 2010 р., N 39, ст. 1293,
від 1 червня 2010 року N 2289-VI, ОВУ, 2010 р., N 49, ст. 1603
(зміни, внесені Законом України від 1 червня 2010 року N 2289-VI,
 вводяться в дію з 31 липня 2010 року),
від 15 червня 2010 року N 2328-VI, ОВУ, 2010 р., N 51, ст. 1682,
від 29 червня 2010 року N 2367-VI, ОВУ, 2010 р., N 55, ст. 1839,
від 1 липня 2010 року N 2398-VI, ОВУ, 2010 р., N 57, ст. 1935,
від 6 липня 2010 року N 2435-VI, ОВУ, 2010 р., N 57, ст. 1940,
 від 9 вересня 2010 року N 2510-VI, ОВУ, 2010 р., N 77, ст. 2718,
 від 9 вересня 2010 року N 2518-VI, ОВУ, 2010 р., N 77, ст. 2720


(З 1 січня 2012 року до цього Кодексу будуть внесені зміни згідно із Законом України від 11 лютого 2010 року N 1878-VI)


(З 1 січня 2011 року до цього Кодексу будуть внесені зміни згідно із Законом України від 8 липня 2010 року N 2457-VI)


(З 20 квітня 2011 року до цього Кодексу будуть внесені зміни згідно із Законом України від 21 вересня 2010 року N 2527-VI)


(З 23 квітня 2011 року до цього Кодексу будуть внесені зміни згідно із Законом України від 23 вересня 2010 року N 2555-VI)





Окремим положенням цього Кодексу дано офіційне тлумачення
 Рішенням Конституційного Суду України
 від 10 грудня 2009 року N 31-рп/2009


Положенням частини третьої статті 99 цього Кодексу дано офіційне тлумачення
 Рішенням Конституційного Суду України
 від 12 січня 2010 року N 1-рп/2010


КНИГА ПЕРША
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ


РОЗДІЛ I
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ


Глава 1
ЦИВІЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ


Стаття 1. Відносини, що регулюються цивільним законодавством

1. Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

2. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.


Стаття 2. Учасники цивільних відносин

1. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

2. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.


Стаття 3. Загальні засади цивільного законодавства

1. Загальними засадами цивільного законодавства є:

1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;

2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом;

3) свобода договору;

4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;

5) судовий захист цивільного права та інтересу;

6) справедливість, добросовісність та розумність.


Стаття 4. Акти цивільного законодавства України

1. Основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

2. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

3. Цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України.

4. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.

Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.

5. Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.

6. Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.


Стаття 5. Дія актів цивільного законодавства у часі

1. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

2. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

3. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.


Стаття 6. Акти цивільного законодавства і договір

1. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

2. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

3. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

4. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.


Стаття 7. Звичай

1. Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту.

Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.

2. Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.


Стаття 8. Аналогія

1. Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

2. У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).


Стаття 9. Застосування Цивільного кодексу України до врегулювання відносин у сферах господарювання, використання природних ресурсів, охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин

1. Положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

2. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.


Стаття 10. Міжнародні договори

1. Чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України.

2. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.


Глава 2
ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ ТА ОБОВ'ЯЗКІВ. ЗДІЙСНЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ ТА ВИКОНАННЯ ОБОВ'ЯЗКІВ


Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків

1. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

3. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

4. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

5. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

6. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.


Стаття 12. Здійснення цивільних прав

1. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

2. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

3. Особа може відмовитися від свого майнового права.

Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства.

4. Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.

5. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.


Стаття 13. Межі здійснення цивільних прав

1. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

2. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

3. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

4. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

5. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

6. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.


Стаття 14. Виконання цивільних обов'язків

1. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

2. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

3. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

4. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.


Глава 3
ЗАХИСТ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ


Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.


Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

3. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.


Стаття 17. Захист цивільних прав та інтересів Президентом України, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування

1. Президент України здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах повноважень, визначених Конституцією України.

2. У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

3. Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.


Стаття 18. Захист цивільних прав нотаріусом

1. Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.


Стаття 19. Самозахист цивільних прав

1. Особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань.

Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

2. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.


Стаття 20. Здійснення права на захист

1. Право на захист особа здійснює на свій розсуд.

2. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.


Стаття 21. Визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування

1. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

2. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.


Стаття 22. Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди

1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

2. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

4. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).


Стаття 23. Відшкодування моральної шкоди

1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

2. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.


(Із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 22.12.2005 р. N 3261-IV)


РОЗДІЛ II
ОСОБИ


Підрозділ 1
ФІЗИЧНА ОСОБА


Глава 4
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ФІЗИЧНУ ОСОБУ


Стаття 24. Поняття фізичної особи

1. Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.


Стаття 25. Цивільна правоздатність фізичної особи

1. Здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

2. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.

У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини.

3. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.

4. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.


Стаття 26. Обсяг цивільної правоздатності фізичної особи

1. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки.

2. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом.

3. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом.

4. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства.

5. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.


Стаття 27. Запобігання обмеженню можливості фізичної особи мати цивільні права та обов'язки

1. Правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним.

2. Правовий акт Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб не може обмежувати можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, крім випадків, коли таке обмеження передбачено Конституцією України.


Стаття 28. Ім'я фізичної особи

1. Фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям.

Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

2. При здійсненні окремих цивільних прав фізична особа відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім'я) або діяти без зазначення імені.

3. Ім'я фізичній особі надається відповідно до закону.


Стаття 29. Місце проживання фізичної особи

1. Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

2. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

3. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

4. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

5. Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна.

6. Фізична особа може мати кілька місць проживання.


Стаття 30. Цивільна дієздатність фізичної особи

1. Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

2. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.


Стаття 31. Часткова цивільна дієздатність фізичної особи, яка не досягла чотирнадцяти років

1. Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право:

1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини.

Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість;

2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

2. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду.


Стаття 32. Неповна цивільна дієздатність фізичної особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років

1. Крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право:

1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;

4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).

2. Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.

3. Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім'я, за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклувальника.

4. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування.

5. За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права.

Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо відпали обставини, які були підставою для його прийняття.

6. Порядок обмеження цивільної дієздатності неповнолітньої особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.


(Із змінами, внесеними згідно із
 законами України від 02.06.2005 р. N 2620-IV,
 від 15.12.2005 р. N 3201-IV)


Стаття 33. Цивільна відповідальність неповнолітньої особи

1. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону.

2. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник.

3. Неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану нею іншій особі, відповідно до статті 1179 цього Кодексу.


Стаття 34. Повна цивільна дієздатність

1. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

2. У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.

У разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов'язаних з протиправною поведінкою неповнолітньої особи, набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.


Стаття 35. Надання повної цивільної дієздатності

1. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини.

2. Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду.

3. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю.

За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця.

4. Повна цивільна дієздатність, надана фізичній особі, поширюється на усі цивільні права та обов'язки.

5. У разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна цивільна дієздатність зберігається.


Стаття 36. Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи

1. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

2. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

3. Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

4. Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.


Стаття 37. Правові наслідки обмеження цивільної дієздатності фізичної особи

1. Над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюється піклування.

2. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини.

3. Правочини щодо розпорядження майном та інші правочини, що виходять за межі дрібних побутових, вчиняються особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за згодою піклувальника.

Відмова піклувальника дати згоду на вчинення правочинів, що виходять за межі дрібних побутових, може бути оскаржена особою, цивільна дієздатність якої обмежена, до органу опіки та піклування або суду.

4. Одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів особи, цивільна дієздатність якої обмежена, та розпоряджання ними здійснюються піклувальником. Піклувальник може письмово дозволити фізичній особі, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи та розпоряджатися ними.

5. Особа, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно несе відповідальність за порушення нею договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду, що завдана нею іншій особі.


Стаття 38. Поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена

1. У разі видужання фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, або такого поліпшення її психічного стану, який відновив у повному обсязі її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, суд поновлює її цивільну дієздатність.

2. У разі припинення фізичною особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо суд поновлює її цивільну дієздатність.

3. Піклування, встановлене над фізичною особою, припиняється на підставі рішення суду про поновлення цивільної дієздатності.

4. Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.


Стаття 39. Визнання фізичної особи недієздатною

1. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

2. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

3. Якщо суд відмовить у задоволенні заяви про визнання особи недієздатною і буде встановлено, що вимога була заявлена недобросовісно без достатньої для цього підстави, фізична особа, якій такими діями було завдано моральної шкоди, має право вимагати від заявника її відшкодування.


Стаття 40. Момент визнання фізичної особи недієздатною

1. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

2. Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною.


Стаття 41. Правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною

1. Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

2. Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину.

3. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.

4. Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун (стаття 1184 цього Кодексу).


Стаття 42. Поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною

1. За заявою опікуна або органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

2. Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.


(Із змінами, внесеними згідно із Законом
 України від 06.09.2005 р. N 2798-IV


Стаття 43. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою

1. Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

2. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.

3. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.


Стаття 44. Опіка над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце перебування якої невідоме

1. На підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою нотаріус за останнім місцем її проживання описує належне їй майно та встановлює над ним опіку.

2. За заявою заінтересованої особи або органу опіки та піклування над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме, опіка може бути встановлена нотаріусом до ухвалення судом рішення про визнання її безвісно відсутньою.

3. Опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме, приймає виконання цивільних обов'язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах.

4. За заявою заінтересованої особи опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов'язані утримувати.

5. Опіка над майном припиняється у разі скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, а також у разі появи фізичної особи, місце перебування якої було невідомим.


Стаття 45. Скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою

1. Якщо фізична особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з'явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем її перебування або суд, що постановив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.


Стаття 46. Оголошення фізичної особи померлою

1. Фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

2. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

3. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

4. Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.


(Із доповненнями, внесеними згідно із
 Законом України від 25.06.2009 р. N 1568-VI)


Стаття 47. Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою

1. Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

2. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини.

Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.


Стаття 48. Правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою

1. Якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з'явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

2. Незалежно від часу своєї появи фізична особа, яка була оголошена померлою, має право вимагати від особи, яка володіє її майном, повернення цього майна, якщо воно збереглося та безоплатно перейшло до неї після оголошення фізичної особи померлою, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред'явника.

3. Особа, до якої майно перейшло за відплатним договором, зобов'язана повернути його, якщо буде встановлено, що на момент набуття цього майна вона знала, що фізична особа, яка була оголошена померлою, жива.

У разі неможливості повернути майно в натурі особі, яка була оголошена померлою, відшкодовується вартість цього майна.

4. Якщо майно фізичної особи, яка була оголошена померлою і з'явилася, перейшло у власність держави, Автономної Республіки Крим або територіальної громади і було реалізоване ними, цій особі повертається сума, одержана від реалізації цього майна.


Стаття 49. Акти цивільного стану

1. Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.

2. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.

3. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

4. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.

Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.


(Із доповненнями, внесеними згідно із
 законами України від 23.06.2005 р. N 2710-IV,
 від 22.12.2006 р. N 524-V,
від 01.07.2010 р. N 2398-VI)


Глава 5
ФІЗИЧНА ОСОБА - ПІДПРИЄМЕЦЬ


Стаття 50. Право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності

1. Право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом.

2. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.

3. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.


Стаття 51. Застосування до підприємницької діяльності фізичних осіб нормативно-правових актів, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб

1. До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.


Стаття 52. Цивільно-правова відповідальність фізичної особи - підприємця

1. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

2. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.


Стаття 53. Банкрутство фізичної особи - підприємця

1. Фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.


Стаття 54. Управління майном, що використовується у підприємницькій діяльності, органом опіки та піклування

1. Якщо фізична особа - підприємець визнана безвісно відсутньою, недієздатною чи її цивільна дієздатність обмежена або якщо власником майна, яке використовувалося у підприємницькій діяльності, стала неповнолітня чи малолітня особа, орган опіки та піклування може призначити управителя цього майна.

Орган опіки та піклування укладає з управителем договір про управління цим майном.

2. При здійсненні повноважень щодо управління майном управитель діє від свого імені в інтересах особи, яка є власником майна.

3. У договорі про управління майном встановлюються права та обов'язки управителя.

Орган опіки та піклування здійснює контроль за діяльністю управителя майном відповідно до правил про контроль за діяльністю опікуна і піклувальника.

4. Договір про управління майном припиняється, якщо відпали обставини, на підставі яких він був укладений.


Глава 6
ОПІКА ТА ПІКЛУВАННЯ


Стаття 55. Завдання опіки та піклування

1. Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.


Стаття 56. Орган опіки та піклування

1. Органи, на які покладено здійснення опіки та піклування, їх права та обов'язки щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.


Стаття 57. Обов'язок повідомляти про фізичних осіб, які потребують опіки або піклування

1. Особа, якій стало відомо про фізичну особу, яка потребує опіки або піклування, зобов'язана негайно повідомити про це орган опіки та піклування.


Стаття 58. Фізичні особи, над якими встановлюється опіка

1. Опіка встановлюється над малолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.


Стаття 59. Фізичні особи, над якими встановлюється піклування

1. Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена.


Стаття 60. Встановлення опіки та піклування судом

1. Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

2. Суд встановлює піклування над фізичною особою у разі обмеження її цивільної дієздатності і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.

3. Суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

4. Суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.


(У редакції Закону
 України від 03.03.2005 р. N 2450-IV)


Стаття 61. Встановлення опіки та піклування органом опіки та піклування

1. Орган опіки та піклування встановлює опіку над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою, крім випадків, встановлених частинами першою та другою статті 60 цього Кодексу.


Стаття 62. Місце встановлення опіки або піклування

1. Опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.


Стаття 63. Призначення опікуна або піклувальника

1. Опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу.

2. Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

3. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.

4. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.

При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного.

5. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.


(Із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 03.03.2005 р. N 2450-IV)


Стаття 64. Фізична особа, яка не може бути опікуном або піклувальником

1. Опікуном або піклувальником не може бути фізична особа:

1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.


Стаття 65. Опіка або піклування над фізичною особою, щодо якої не призначено опікуна або піклувальника

1. До встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.


Стаття 66. Опіка або піклування над фізичною особою, яка перебуває у спеціальному закладі

1. Якщо над фізичною особою, яка перебуває у навчальному закладі, закладі охорони здоров'я або закладі соціального захисту населення, не встановлено опіку чи піклування або не призначено опікуна чи піклувальника, опіку або піклування над нею здійснює цей заклад.


Стаття 67. Права та обов'язки опікуна

1. Опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Опікун малолітньої особи зобов'язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток.

2. Опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави.

3. Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного.

4. Опікун зобов'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.


Стаття 68. Правочини, які не може вчиняти опікун

1. Опікун, його дружина, чоловік та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопічним договорів, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички.

2. Опікун не може здійснювати дарування від імені підопічного, а також зобов'язуватися від його імені порукою.


Стаття 69. Права та обов'язки піклувальника

1. Піклувальник над неповнолітньою особою зобов'язаний дбати про створення для неї необхідних побутових умов, про її виховання, навчання та розвиток.

Піклувальник над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, зобов'язаний дбати про її лікування, створення необхідних побутових умов.

2. Піклувальник дає згоду на вчинення підопічним правочинів відповідно до статей 32 та 37 цього Кодексу.

3. Піклувальник зобов'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.


Стаття 70. Правочини, на вчинення яких піклувальник не може давати згоду

1. Піклувальник не може давати згоду на укладення договорів між підопічним та своєю дружиною (своїм чоловіком) або своїми близькими родичами, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування на підставі договору позички.


Стаття 71. Правочини, які вчиняються з дозволу органу опіки та піклування

1. Опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування:

1) відмовитися від майнових прав підопічного;

2) видавати письмові зобов'язання від імені підопічного;

3) укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;

4) укладати договори щодо іншого цінного майна.

2. Піклувальник має право дати згоду на вчинення правочинів, передбачених частиною першою цієї статті, лише з дозволу органу опіки та піклування.


Стаття 72. Управління майном особи, над якою встановлено опіку

1. Опікун зобов'язаний дбати про збереження та використання майна підопічного в його інтересах.

2. Якщо малолітня особа може самостійно визначити свої потреби та інтереси, опікун, здійснюючи управління її майном, повинен враховувати її бажання.

3. Опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за рахунок пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, допомоги на підопічну дитину та інших соціальних виплат, призначених на підопічну дитину відповідно до законів України, доходів від майна підопічного тощо.

4. Якщо підопічний є власником нерухомого майна або майна, яке потребує постійного управління, опікун може з дозволу органу опіки та піклування управляти цим майном або передати його за договором в управління іншій особі.


(Із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 21.05.2009 р. N 1390-VI)


Стаття 73. Право опікуна та піклувальника на плату за виконання ними своїх обов'язків

1. Підстави виникнення права на оплату послуг опікуна та піклувальника, її розмір та порядок виплати встановлюються Кабінетом Міністрів України.


Стаття 74. Опіка над майном

1. Якщо у особи, над якою встановлено опіку чи піклування, є майно, що знаходиться в іншій місцевості, опіка над цим майном встановлюється органом опіки та піклування за місцезнаходженням майна.

Опіка над майном встановлюється також в інших випадках, встановлених законом.


Стаття 75. Звільнення опікуна та піклувальника

1. Суд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, або орган опіки та піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника. Ця заява розглядається судом або органом опіки та піклування протягом одного місяця.

Особа виконує повноваження опікуна або піклувальника до винесення рішення про звільнення її від повноважень опікуна або піклувальника чи до закінчення місячного строку від дня подання заяви, якщо вона не була розглянута протягом цього строку.

2. Суд, якщо він призначив піклувальника, або орган опіки та піклування може звільнити піклувальника від його повноважень за заявою особи, над якою встановлено піклування.

3. За заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов'язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров'я або закладу соціального захисту.


(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із
 законами України від 03.03.2005 р. N 2450-IV,
 від 17.01.2006 р. N 3348-IV)


Стаття 76. Припинення опіки

1. Опіка припиняється у разі передачі малолітньої особи батькам (усиновлювачам).

2. Опіка припиняється у разі досягнення підопічним чотирнадцяти років. У цьому разі особа, яка здійснювала обов'язки опікуна, стає піклувальником без спеціального рішення щодо цього.

3. Опіка припиняється у разі поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною.


Стаття 77. Припинення піклування

1. Піклування припиняється у разі:

1) досягнення фізичною особою повноліття;

2) реєстрації шлюбу неповнолітньої особи;

3) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;

4) поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена.


Стаття 78. Надання дієздатній фізичній особі допомоги у здійсненні її прав та виконанні обов'язків

1. Дієздатна фізична особа, яка за станом здоров'я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов'язки, має право обрати собі помічника.

Помічником може бути дієздатна фізична особа.

За заявою особи, яка потребує допомоги, ім'я її помічника реєструється органом опіки та піклування, що підтверджується відповідним документом.

2. Помічник має право на одержання пенсії, аліментів, заробітної плати, поштової кореспонденції, що належать фізичній особі, яка потребує допомоги.

3. Помічник має право вчиняти дрібні побутові правочини в інтересах особи, яка потребує допомоги, відповідно до наданих йому повноважень.

4. Помічник представляє особу в органах державної влади, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування та організаціях, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення.

Помічник може представляти фізичну особу в суді лише на підставі окремої довіреності.

5. Послуги помічника є оплатними, якщо інше не визначено за домовленістю сторін.

6. Помічник може бути у будь-який час відкликаний особою, яка потребувала допомоги. У цьому разі повноваження помічника припиняються.


Стаття 79. Оскарження дій опікуна, рішень органу опіки та піклування

1. Дії опікуна можуть бути оскаржені заінтересованою особою, в тому числі родичами підопічного, до органу опіки та піклування або до суду.

2. Рішення органу опіки та піклування може бути оскаржено до відповідного органу, якому підпорядкований орган опіки та піклування, або до суду.


Підрозділ 2
ЮРИДИЧНА ОСОБА


Глава 7
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЮРИДИЧНУ ОСОБУ


Стаття 80. Поняття юридичної особи

1. Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.


Стаття 81. Види юридичних осіб

1. Юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна.

2. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

3. Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

4. Юридична особа може бути створена шляхом примусового поділу (виділу) у випадках, встановлених законом.


Стаття 82. Участь юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах

1. На юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.


Стаття 83. Організаційно-правові форми юридичних осіб

1. Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

2. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

3. Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.

Особливості правового статусу окремих видів установ встановлюються законом.

4. Положення цієї глави застосовуються до всіх товариств та установ, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені законом.


Стаття 84. Підприємницькі товариства

1. Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.


Стаття 85. Непідприємницькі товариства

1. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

2. Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом.


Стаття 86. Здійснення підприємницької діяльності непідприємницькими товариствами та установами

1. Непідприємницькі товариства (споживчі кооперативи, об'єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.


Стаття 87. Створення юридичної особи

1. Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

2. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.

3. Установа створюється на підставі індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником (засновниками). Установчий акт може міститися також і в заповіті. До створення установи установчий акт, складений однією або кількома особами, може бути скасований засновником (засновниками).

4. Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.


Стаття 88. Вимоги до змісту установчих документів

1. У статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

2. У засновницькому договорі товариства визначаються зобов'язання учасників створити товариство, порядок їх спільної діяльності щодо його створення, умови передання товариству майна учасників, якщо додаткові вимоги щодо змісту засновницького договору не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

3. В установчому акті установи вказується її мета, визначаються майно, яке передається установі, необхідне для досягнення цієї мети, структура управління установою. Якщо в установчому акті, який міститься у заповіті, відсутні окремі із зазначених вище положень, їх встановлює орган, що здійснює державну реєстрацію.


(Із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 03.03.2005 р. N 2452-IV)


Стаття 89. Державна реєстрація юридичної особи

1. Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

2. Порушення встановленого законом порядку створення юридичної особи або невідповідність її установчих документів закону є підставою для відмови у державній реєстрації юридичної особи. Відмова у державній реєстрації з інших мотивів (недоцільність тощо) не допускається.

3. Відмова у державній реєстрації, а також зволікання з її проведенням можуть бути оскаржені до суду.

4. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

5. Зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, - з моменту повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.


Стаття 90. Найменування юридичної особи

1. Юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму.

Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності.

Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування.

2. Юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування.

Комерційне (фірмове) найменування юридичної особи може бути зареєстроване у порядку, встановленому законом.

3. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.

4. У разі зміни свого найменування юридична особа крім виконання інших вимог, встановлених законом, зобов'язана помістити оголошення про це в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, та повідомити про це всім особам, з якими вона перебуває у договірних відносинах.

5. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.


Стаття 91. Цивільна правоздатність юридичної особи

1. Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

2. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

3. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

4. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.


Стаття 92. Цивільна дієздатність юридичної особи

1. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

2. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

3. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

4. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.


Стаття 93. Місцезнаходження юридичної особи

1. Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.


(У редакції Закону
 України від 03.03.2005 р. N 2452-IV)


Стаття 94. Особисті немайнові права юридичної особи

1. Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.


Стаття 95. Філії та представництва

1. Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

2. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

3. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

4. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

5. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.


Стаття 96. Відповідальність юридичних осіб

1. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

2. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

3. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

4. Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до її державної реєстрації.

Юридична особа відповідає за зобов'язаннями її учасників (засновників), що пов'язані з її створенням, тільки у разі наступного схвалення їхніх дій відповідним органом юридичної особи.


Стаття 97. Управління товариством

1. Управління товариством здійснюють його органи.

2. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.


Стаття 98. Загальні збори учасників товариства

1. Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

2. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

3. Учасник товариства не має права голосу при вирішенні загальними зборами товариства питань щодо вчинення з ним правочину та щодо спору між ним і товариством.

4. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів.

Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.

5. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.


Стаття 99. Виконавчий орган товариства

1. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

2. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу.

3. Члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов'язків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов'язків.

4. Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути "правління", "дирекція" тощо.



(положенням частини третьої статті 99 дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 12.01.2010 р. N 1-рп/2010)




Стаття 100. Право участі у товаристві

1. Право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.

2. Учасники товариства мають право вийти з товариства, якщо установчими документами не встановлений обов'язок учасника письмово попередити про свій вихід з товариства у визначений строк, який не може перевищувати одного року.

3. Учасник товариства у випадках та в порядку, встановлених установчими документами або законом, може бути виключений з товариства.


Стаття 101. Управління установою

1. Засновники установи не беруть участі в управлінні нею.

В установі обов'язково створюється правління, до якого застосовуються положення статті 99 цього Кодексу.

Установчий акт може передбачати створення також інших органів, визначати порядок формування цих органів та їх склад.

2. Нагляд за діяльністю установи здійснює її наглядова рада.

Наглядова рада здійснює нагляд за управлінням майном установи, додержанням мети установи та за її іншою діяльністю відповідно до установчого акта.


Стаття 102. Передання майна установі

1. В установчому акті визначається майно, яке засновник (а в разі його смерті - зобов'язана особа) повинен передати установі після її державної реєстрації.


Стаття 103. Зміна мети установи та структури управління

1. Якщо здійснення мети установи стало неможливим або воно загрожує суспільним інтересам, то відповідний орган, який здійснює державну реєстрацію, може звернутися до суду з заявою про визначення іншої мети установи за погодженням з органами управління установою.

2. У разі зміни мети установи суд повинен враховувати наміри засновника та дбати про те, щоб вигоди від використання майна установи передавалися тим дестинаторам, яким ці вигоди призначалися за наміром засновника.

3. Суд може змінити структуру управління установи, якщо це необхідно внаслідок зміни мети установи або з інших поважних причин.

4. У разі зміни мети установи або зміни структури управління установи її правління зобов'язане повідомити суд у письмовій формі про свою думку з цього питання.


Стаття 104. Припинення юридичної особи

1. Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

2. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

3. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.


Стаття 105. Обов'язки особи, що прийняла рішення про припинення юридичної особи

1. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.

2. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи.

3. З моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

4. Комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.


(Із змінами, внесеними згідно із Законом
 України від 22.02.2006 р. N 3456-IV)


Стаття 106. Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи

1. Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

2. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.


Стаття 107. Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення

1. Кредитор юридичної особи, що припиняється, може вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

2. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

3. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення.

Нотаріально посвідчені копії передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи, що припиняється, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи правонаступника.

4. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

5. Якщо правонаступниками юридичної особи є кілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних обов'язків юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи - правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася.


(Із доповненнями, внесеними згідно із
 Законом України від 24.07.2009 р. N 1617-VI)


Стаття 108. Перетворення юридичної особи

1. Перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми.

2. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.


Стаття 109. Виділ

1. Виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

2. До виділу застосовуються за аналогією положення частин першої, другої та четвертої статті 105 та положення статей 106 і 107 цього Кодексу.


Стаття 110. Ліквідація юридичної особи

1. Юридична особа ліквідується:

1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

2) за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

2. Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Рішенням суду про ліквідацію юридичної особи на його учасників або орган, уповноважений установчими документами приймати рішення про ліквідацію юридичної особи, можуть бути покладені обов'язки щодо проведення ліквідації юридичної особи.

3. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

4. Особливості ліквідації банків встановлюються законом про банки і банківську діяльність.


(Із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 17.09.2008 р. N 514-VI)


Стаття 111. Порядок ліквідації юридичної особи

1. Ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

2. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, провадиться у порядку черговості, встановленої статтею 112 цього Кодексу, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження, за винятком кредиторів четвертої черги, виплати яким провадяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу.

В разі недостатності у юридичної особи, що ліквідується, грошових коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія здійснює продаж майна юридичної особи.

3. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

4. Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

5. Юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.


Стаття 112. Задоволення вимог кредиторів

1. У разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

2. Черговість задоволення вимог кредиторів за договорами страхування визначається законом.

3. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

4. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

5. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.


(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із
 Законом України від 17.12.2008 р. N 675-VI)


Глава 8
ПІДПРИЄМНИЦЬКІ ТОВАРИСТВА


§ 1. Господарські товариства


1. Загальні положення


Стаття 113. Поняття та види господарських товариств

1. Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

2. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.


Стаття 114. Учасники господарського товариства

1. Учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа.

Обмеження щодо участі у господарських товариствах може бути встановлено законом.

2. Господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.


Стаття 115. Майно господарського товариства

1. Господарське товариство є власником:

1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;

2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

3) одержаних доходів;

4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

2. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.


Стаття 116. Права учасників господарського товариства

1. Учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом:

1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);

3) вийти у встановленому порядку з товариства;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

2. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.


Стаття 117. Обов'язки учасників господарського товариства

1. Учасники господарського товариства зобов'язані:

1) додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів;

2) виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом;

3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства.

2. Учасники господарського товариства можуть також мати інші обов'язки, встановлені установчим документом товариства та законом.


Стаття 118. Залежне господарське товариство

1. Господарське товариство (товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) є залежним, якщо іншому (головному) господарському товариству належать двадцять або більше відсотків статутного капіталу товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю чи двадцять або більше відсотків простих акцій акціонерного товариства.

2. Господарське товариство, яке придбало або іншим чином набуло двадцять або більше відсотків статутного капіталу товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю чи двадцять або більше відсотків простих акцій акціонерного товариства, зобов'язане оприлюднити цю інформацію в порядку, встановленому законом.


2. Повне товариство


Стаття 119. Поняття повного товариства

1. Повним є товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями усім майном, що їм належить.

2. Особа може бути учасником тільки одного повного товариства.

3. Учасник повного товариства не має права без згоди інших учасників вчиняти від свого імені та у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб правочини, що є однорідними з тими, які становлять предмет діяльності товариства.

У разі порушення цього правила товариство має право за своїм вибором вимагати від такого учасника або відшкодування завданих товариству збитків, або передання товариству усієї вигоди, набутої за такими правочинами.

4. Найменування повного товариства має містити імена (найменування) всіх його учасників, слова "повне товариство" або містити ім'я (найменування) одного чи кількох учасників з доданням слів "і компанія", а також слова "повне товариство".


Стаття 120. Засновницький договір повного товариства

1. Повне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору. Засновницький договір підписується всіма його учасниками.

2. Засновницький договір повного товариства крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір та склад складеного капіталу товариства; розмір та порядок зміни часток кожного з учасників у складеному капіталі; розмір, склад та строки внесення ними вкладів.


Стаття 121. Управління повним товариством

1. Управління діяльністю повного товариства здійснюється за спільною згодою всіх учасників. Засновницьким договором товариства можуть бути передбачені випадки, коли рішення приймається більшістю голосів учасників.

2. Кожний учасник повного товариства має один голос, якщо засновницьким договором не передбачений інший порядок визначення кількості голосів.

3. Кожний учасник повного товариства, незалежно від того, чи уповноважений він вести справи товариства, має право ознайомлюватися з усією документацією щодо ведення справ товариства. Відмова від цього права чи його обмеження, зокрема за домовленістю учасників товариства, є нікчемною.


Стаття 122. Ведення справ повного товариства

1. Кожний учасник повного товариства має право діяти від імені товариства, якщо засновницьким договором не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно або що ведення справ доручено окремим учасникам.

У разі спільного ведення учасниками справ товариства для вчинення кожного правочину є необхідною згода всіх учасників товариства. Якщо ведення справ доручено окремим учасникам повного товариства, інші учасники можуть вчиняти правочини від імені товариства за наявності у них довіреності, виданої учасниками, яким доручено ведення справ товариства.

У відносинах з третіми особами повне товариство не може посилатися на положення засновницького договору, які обмежують повноваження учасників повного товариства щодо права діяти від імені товариства, крім випадків, коли буде доведено, що третя особа у момент вчинення правочину знала чи могла знати про відсутність в учасника товариства права діяти від імені товариства.

2. Учасник повного товариства, що діяв у спільних інтересах, але не мав на це повноважень, має право у разі, якщо його дії не були схвалені іншими учасниками, вимагати від товариства відшкодування здійснених ним витрат, якщо він доведе, що у зв'язку з його діями товариство зберегло чи набуло майно, яке за вартістю перевищує ці витрати.

3. У разі спору між учасниками повного товариства повноваження на ведення справ товариства, надані одному чи кільком учасникам, можуть бути припинені судом на вимогу одного чи кількох інших учасників товариства за наявності для цього достатніх підстав, зокрема внаслідок грубого порушення учасником, уповноваженим на ведення справ товариства, своїх обов'язків чи виявлення його нездатності до розумного ведення справ. На підставі рішення суду до засновницького договору товариства вносяться необхідні зміни.


Стаття 123. Розподіл прибутку та збитків повного товариства

1. Прибуток та збитки повного товариства розподіляються між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі, якщо інше не передбачено засновницьким договором або домовленістю учасників.

2. Позбавлення учасника повного товариства права на участь у розподілі прибутку чи збитків не допускається.


Стаття 124. Відповідальність учасників повного товариства за його зобов'язаннями

1. У разі недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі учасники повного товариства солідарно відповідають за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення.

2. Учасник повного товариства відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його вступу в товариство.

3. Учасник повного товариства, який вибув із товариства, відповідає за зобов'язаннями товариства, що виникли до моменту його вибуття, рівною мірою з учасниками, що залишилися, протягом трьох років з дня затвердження звіту про діяльність товариства за рік, у якому він вибув із товариства.

4. Учасник повного товариства, який сплатив повністю борги товариства, має право звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до інших учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїм часткам у складеному капіталі товариства.


Стаття 125. Зміни у складі учасників повного товариства

1. Зміни у складі учасників повного товариства можуть бути у зв'язку з:

1) виходом учасника повного товариства з його складу з власної ініціативи;

2) виключенням із складу учасників;

3) вибуттям із складу учасників з причин, що не залежать від учасника.

2. Порядок і особливості виходу, виключення та вибуття учасників зі складу повного товариства визначаються цим Кодексом, іншим законом та засновницьким договором.


Стаття 126. Вихід з повного товариства

1. Учасник повного товариства, яке було створене на невизначений строк, може у будь-який момент вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до фактичного виходу із товариства.

Достроковий вихід учасника з повного товариства, що засноване на певний строк, допускається лише з поважних причин.

2. Відмова від права вийти з повного товариства є нікчемною.


Стаття 127. Передання учасником частки (її частини) у складеному капіталі повного товариства

1. Учасник повного товариства має право за згодою інших його учасників передати свою частку у складеному капіталі чи її частину іншому учасникові товариства або третій особі.

2. У разі передання частки (її частини) новому учасникові до нього переходять повністю чи у відповідній частині права, що належали учасникові, який передав частку (її частину). Особа, якій передано частку (її частину), відповідає за зобов'язаннями товариства відповідно до частини другої статті 124 цього Кодексу.

3. У разі передання учасником товариства усієї частки іншій особі участь цього учасника в повному товаристві припиняється і для нього настають наслідки, передбачені частиною третьою статті 124 цього Кодексу.


Стаття 128. Виключення зі складу учасників повного товариства

1. Учасник повного товариства, який систематично не виконує чи виконує неналежним чином обов'язки, покладені на нього товариством, або який перешкоджає своїми діями (бездіяльністю) досягненню цілей товариства, може бути виключений із товариства у порядку, встановленому засновницьким договором.

2. Рішення про виключення зі складу учасників повного товариства може бути оскаржене до суду.


Стаття 129. Вибуття з повного товариства

1. Повне товариство може прийняти рішення про визнання учасника повного товариства таким, що вибув із його складу, у разі:

1) смерті учасника або оголошення його померлим - за відсутності спадкоємців;

2) ліквідації юридичної особи - учасника товариства, в тому числі у зв'язку з визнанням її банкрутом;

3) визнання учасника недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім;

4) призначення за рішенням суду примусової реорганізації юридичної особи - учасника товариства, зокрема у зв'язку з її неплатоспроможністю;

5) звернення стягнення на частину майна повного товариства, що відповідає частці учасника у складеному капіталі товариства.

2. Рішення про визнання учасника повного товариства таким, що вибув із його складу, може бути оскаржене заінтересованими особами до суду.

3. У разі вибуття учасника з повного товариства з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, товариство може продовжити свою діяльність, якщо інше не встановлено засновницьким договором товариства чи домовленістю між учасниками, що залишаються.


Стаття 130. Розрахунки у разі виходу, виключення та вибуття з повного товариства

1. Учасникові, що вийшов, якого виключено або який вибув з повного товариства з підстав, встановлених у статтях 126, 128 і 129 цього Кодексу, виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна частці цього учасника у складеному капіталі товариства, якщо інше не встановлено засновницьким договором.

2. Якщо спадкоємець учасника повного товариства - фізичної особи або правонаступник юридичної особи не вступив у повне товариство, розрахунки з ним здійснюються відповідно до частини першої цієї статті.

3. Порядок визначення вартості частки учасника у майні повного товариства та строки її виплати встановлюються засновницьким договором і законом. 


Стаття 131. Звернення стягнення на частину майна повного товариства, пропорційну частці учасника товариства у складеному капіталі

1. Звернення стягнення на частку учасника у складеному капіталі повного товариства за його власними зобов'язаннями допускається тільки у разі недостатності іншого майна для задоволення вимог кредиторів. У разі недостатності майна учасника повного товариства для виконання його зобов'язань перед кредиторами вони можуть вимагати у встановленому порядку виділу частини майна повного товариства, пропорційної частці учасника-боржника у складеному капіталі товариства.

2. Частина майна повного товариства, пропорційна частці учасника-боржника у складеному капіталі, виділяється у грошовій формі чи в натурі відповідно до балансу, складеного на момент вибуття такого учасника з товариства.


Стаття 132. Ліквідація повного товариства

1. Повне товариство ліквідовується на підставах, встановлених статтею 110 цього Кодексу, а також у разі, якщо в товаристві залишається один учасник. Цей учасник має право протягом шести місяців з моменту, коли він став єдиним учасником товариства, перетворити таке товариство в інше господарське товариство у порядку, встановленому цим Кодексом.

2. У разі виходу учасника з повного товариства, виключення одного з його учасників із товариства, смерті учасника товариства, ліквідації юридичної особи - учасника товариства або звернення кредитором одного з учасників стягнення на частину майна, пропорційну його частці у складеному капіталі, товариство може продовжити свою діяльність, якщо це передбачено засновницьким договором товариства чи домовленістю між учасниками, що залишаються.


3. Командитне товариство


Стаття 133. Основні положення про командитне товариство

1. Командитним товариством є товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства.

2. Найменування командитного товариства має містити імена (найменування) всіх повних учасників, слова "командитне товариство" або містити ім'я (найменування) хоча б одного повного учасника з доданням слів "і компанія", а також слова "командитне товариство".

Якщо у найменування командитного товариства включене ім'я вкладника, такий вкладник стає повним учасником товариства.

3. До командитного товариства застосовуються положення про повне товариство, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншим законом.


Стаття 134. Засновницький договір командитного товариства

1. Командитне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору. Засновницький договір підписується усіма повними учасниками.

2. Засновницький договір командитного товариства крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір та склад складеного капіталу товариства; розмір та порядок зміни часток кожного з повних учасників у складеному капіталі; сукупний розмір вкладів вкладників.

3. Якщо внаслідок виходу, виключення чи вибуття у командитному товаристві залишився один повний учасник, засновницький договір переоформляється в одноособову заяву, підписану повним учасником. Якщо командитне товариство створюється одним повним учасником, то установчим документом є одноособова заява (меморандум), яка містить усі відомості, встановлені цією статтею для командитного товариства.


Стаття 135. Учасники командитного товариства

1. Правовий статус повних учасників командитного товариства та їх відповідальність за зобов'язаннями товариства встановлюються положеннями цього Кодексу про учасників повного товариства.

2. Особа може бути повним учасником тільки в одному командитному товаристві.

Повний учасник командитного товариства не може бути учасником повного товариства.

Повний учасник командитного товариства не може бути вкладником цього самого товариства.

3. Сукупний розмір вкладів вкладників не повинен перевищувати п'ятдесяти відсотків складеного капіталу повного товариства.

На момент державної реєстрації командитного товариства кожний із вкладників повинен зробити вклад у розмірі, встановленому законом.


Стаття 136. Управління командитним товариством

1. Управління діяльністю командитного товариства здійснюється повними учасниками у порядку, встановленому цим Кодексом для повного товариства.

2. Вкладники не мають права брати участі в управлінні діяльністю командитного товариства та заперечувати проти дій повних учасників щодо управління діяльністю товариства. Вкладники командитного товариства можуть діяти від імені товариства тільки за довіреністю.


Стаття 137. Права та обов'язки вкладника командитного товариства

1. Вкладник командитного товариства зобов'язаний зробити вклад до складеного капіталу. Внесення вкладів посвідчується свідоцтвом про участь у командитному товаристві.

2. Вкладник командитного товариства має право:

1) одержувати частину прибутку товариства відповідно до його частки у складеному капіталі товариства в порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом);

2) діяти від імені товариства у разі видачі йому довіреності та відповідно до неї;

3) переважно перед третіми особами набувати відчужувану частку (її частину) в складеному капіталі товариства відповідно до положень статті 147 цього Кодексу.

Якщо бажання викупити частку (її частину) виявили декілька вкладників, зазначена частка розподіляється між ними відповідно до їхніх часток у складеному капіталі товариства;

4) вимагати першочергового повернення вкладу у разі ліквідації товариства;

5) ознайомлюватися з річними звітами та балансами товариства;

6) після закінчення фінансового року вийти з товариства та одержати свій вклад у порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом);

7) передати свою частку (її частину) у складеному капіталі іншому вкладнику або третій особі, повідомивши про це товариство.

Передання вкладником усієї своєї частки іншій особі припиняє його участь у командитному товаристві.

3. Засновницьким договором (меморандумом) командитного товариства можуть бути передбачені також інші права вкладника.


Стаття 138. Відповідальність вкладника командитного товариства

1. Якщо вкладник командитного товариства вчиняє правочин від імені та в інтересах товариства без відповідних повноважень, то в разі схвалення його дій командитним товариством він звільняється від відповідальності перед кредиторами за вчинений правочин.

Якщо схвалення командитного товариства не буде отримано, вкладник відповідає перед третіми особами за вчиненим ним правочином усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернене стягнення.

2. Вкладник командитного товариства, який не вніс передбаченого засновницьким договором (меморандумом) вкладу, несе відповідальність перед товариством у порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом).


Стаття 139. Ліквідація командитного товариства

1. Командитне товариство ліквідовується при вибутті усіх вкладників. Повні учасники мають право у разі вибуття всіх вкладників перетворити командитне товариство у повне товариство. Командитне товариство ліквідовується також на підставах, встановлених статтею 132 цього Кодексу.

Командитне товариство не зобов'язане ліквідовуватись, якщо в ньому залишаються хоча б один повний учасник і один вкладник.

2. У разі ліквідації командитного товариства, після розрахунків з кредиторами, вкладники мають переважне право перед повними учасниками на одержання вкладів у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом, іншим законом і засновницьким договором (меморандумом). За недостатн