Розділ XІХ. Прикінцеві та перехідні положення. Податковий кодекс

Розділ XІХ. Прикінцеві та перехідні положення

 

Цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім:

 

пункту 27.21 статті 27 розділу І цього Кодексу, який набирає чинності з 1 січня 2014 року;

 

абзацу п'ятого пункту 10.4 статті 10 розділу II цього Кодексу, який набирає чинності з 1 січня 2014 року, в частині безоплатного забезпечення платників податків формами податкових декларацій стосовно податків і зборів, що подаються до органів державної податкової служби.

 

підпункту 6.3.4 пункту 6.3 статті 6 розділу ІV цього Кодексу, який набирає чинності з початку податкового року, наступного за роком, в якому набере чинності закон про загальнообов'язкове медичне страхування;

 

підпункту 4.2.8 пункту 4.2 статті 4 розділу ІV цього Кодексу у частині включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпунктів 10.4.1 і 10.4.2 пункту 10.4 статті 10 розділу ІV цього Кодексу у частині оподаткування процентів, які набирають чинності з 1 січня 2013 року;

 

підпункту 3.1.3 пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.1.3 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.3 статті 5 розділу VII цього Кодексу, які набирають чинність з 1 січня 2014 року.

 

пункту 5.3 статті 5 розділу ХІІІ цього Кодексу, який набирає чинності з моменту скасування мораторію на купівлю-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміну цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв);

 

 

З набранням чинності цим Кодексом втрачають чинність:

 

 

розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 „Про прибутковий податок з громадян” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 10, ст. 77; 1998 р., № 30 – 31, ст. 195; 1999 р., №25, ст. 211; 2001 р., № 10, ст. 44; 2002 р., № 8, ст. 63; 2003 р., № 23, ст. 149, № 37, ст. 308);

 

Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 18-92 „Про акцизний збір” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 10, ст. 82; із наступними змінами);

 

Декрет Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993 року № 24-93     “Про податок на промисел” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 19, ст. 208; 1995 р., № 16, ст. 111, № 30, ст. 229; 1996 р., № 45, ст. 237);

 

Декрет Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 56 – 93 “Про місцеві податки і збори”  (Відомості  Верховної  Ради  України,  1993  р.,  № 30, ст. 336; із наступними змінами);

 

Закон України „Про Державний реєстр фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів” (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 2, ст.10; 1999 р., № 41, ст. 374; 2003 р., № 23, ст.149);

 

 Закон України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 40, ст. 297; із наступними змінами);

 

Закон України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 20, ст. 82; із наступними змінами);

 

Закон України „Про ставки акцизного збору на деякі транспортні засоби та кузови до них” (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 32, ст. 151; 1999 р., № 52, ст. 464; 2005 р., № 17 – 19, ст. 267; 2007 р., № 3, ст. 31; 2009 р.,   №18, ст.246);

 

Закон України „Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)” (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 42, ст. 201; із наступними змінами);

 

Закон України „Про плату за землю” (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 45, ст. 238; із наступними змінами);

 

Закон України „Про систему оподаткування” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., №  16, ст. 119; із наступними змінами);

 

Закон України „Про податок на додану вартість” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 21, ст. 156; із наступними змінами);

 

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 27, ст.. 181; із наступними змінами); 

 

Закон України „Про фіксований сільськогосподарський податок” (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 5 – 6, ст. 39; із наступними змінами);

 

Закон України „Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби” (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 52, ст. 471; 2009 р., № 32-33, ст.488);

 

Закон України “Про економічний експеримент щодо стабілізації роботи підприємств легкої та деревообробної промисловості Чернівецької області” (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 10, ст. 78); 

 

Закон України „Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої” (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 23, ст. 180; із наступними змінами);

 

Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 10, ст.44; із наступними змінами);

 

Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб” (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 37, ст. 308; із наступними змінами);

 

Закон України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” (Відомості Верховної Ради України, 2007 р.,   № 9, ст.268);

 

Пункти 3 – 81 розділу ІІ „Прикінцеві положення”, додатки № 1 і № 2 до Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., № 27-28, ст.. 253; 2009 р., № 16, ст.. 223);

 

3. У зв'язку з набранням чинності цим Кодексом припиняється відповідно до пункту 4 розділу XV „Перехідні положення” Конституції України дія Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” (у редакції Указу від 28 червня 1999 року № 746).

 

4. Податок на доходи фізичних осіб нарахований, але не сплачений податковим агентом до бюджету всупереч порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, на дату набрання чинності цим Кодексом вважається податковим боргом за узгодженим податковим зобов’язанням, та підлягає відображенню у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу, протягом якого набирає чинності цей Кодекс, а також  стягується з податкового агента із застосуванням заходів відповідальності, передбаченим цим Кодексом.

 

5. Інвестиційний збиток, отриманий платником податок на доходи фізичних осіб на 1 січня року набрання чинності цим Кодексом, не враховується при обчисленні інвестиційного прибутку, починаючи з результатів за такий рік.

 

6. Установити, що починаючи з 1 січня 2013 року дивіденди, нараховані платнику податку – фізичній особі емітентом корпоративних прав – резидентом, підлягають оподаткуванню за стовкою, визначеною у пунктом 7.2 статті 7 розділу ІV цього Кодексу.

 

7. Не підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб кошти, що сплачені за роботи та/або послуги, виконані та надані на території України або за її межами у період проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, зокрема (але не виключно) у вигляді заробітної плати, відшкодування видатків та добових таким особам (крім резидентів України, незалежно від їх участі у проведенні зазначеного чемпіонату):

 

представникам або посадовим особам асоціацій - членів УЄФА;

 

членам делегацій, що беруть участь у чемпіонаті, у тому числі членам команд, які здобули право на участь у чемпіонаті;

 

фізичним особам, акредитованим УЄФА.

 

Дохід інших нерезидентів, отриманий у період проведення чемпіонату із джерел походження з України, підлягає оподаткуванню на загальних підставах з урахуванням положень міжнародних договорів України про усунення подвійного оподаткування доходів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

 

8. Установити, що:

 

1) стаття 31 розділу V цього Кодексу діє до 31 грудня 2014 року;

 

2) починаючи з 1 січня 2012 року, пункт 23.10 статті 23 розділу V цього Кодексу застосовується в такій редакції:

 

„23.10. Платник податку – продавець товарів (послуг) зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції  з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту .

 

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється центральним органом державної податкової служби. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

 

У разі відмови продавця товарів (послуг) надати податкову накладну, або у разі порушення ним порядку її заповнення, покупець товарів (послуг) має право подати заяву із скаргою до органу державної податкової служби за місцем реєстрації, що є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту. До заяви додаються разом із податковою декларацією за звітний податковий період копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати у зв’язку з придбанням таких товарів (послуг).

 

Отримання органом державної податкової служби повідомлення чи виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою проведення позапланової виїзної перевірки продавця та покупця товарів (послуг).

 

Порушення платником податку порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та порядку заповнення податкової накладної тягне за собою штраф у розмірі, передбаченому розділом II цього Кодексу.”;

 

3) тимчасово до 1  січня  2015 року  сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

 

Порядок нарахування, виплати і використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

 

Зазначена норма призупиняється, коли у Законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачено, що сума податку на додану вартість, що сплачується до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти та іншу продукцію переробки тварин і птиці, закуплених  у живій вазі (шкури, субпродукти, м'ясо-кісткове борошно), спрямовується до спеціального фонду державного бюджету з подальшим використанням на здійснення доплат на одну корову, наявну на 1 січня відповідного року, на підставі довідок, виданих сільськими, селищними, міськими чи районними у містах радами, - для фізичних осіб та копії звіту про стан тваринництва (форма № 24 (річна) стосовно наявності корів, засвідчену органами державної статистики, - для юридичних осіб у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

 

4) тимчасово, до 1 січня 2019 року, звільняються від сплати  податку на додану вартість операції з:

 

 поставки техніки, обладнання, устаткування, визначених статтею 7 Закону України "Про альтернативні види палива", на території України;

 

 імпорту, за кодами УКТ ЗЕД, визначеними статтею 7 Закону України "Про альтернативні види палива", техніки, обладнання, устаткування, що використовуються для реконструкції існуючих і будівництва нових підприємств з виробництва біопалив і для виготовлення та реконструкції технічних і транспортних засобів з метою споживання біопалив, якщо такі товари не виробляються та  не мають аналогів в Україні, а також  технічних та транспортних засобів, у тому числі самохідних сільськогосподарських машин, що працюють на біопаливі, якщо такі товари не виробляються в Україні.

 

Порядок ввезення зазначених техніки, обладнання, устаткування,  технічних та транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.

 

У разі порушення вимог щодо цільового використання зазначених товарів платник податку зобов'язаний збільшити податкові зобов'язання за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, на суму податку на додану вартість, що мала бути сплачена в день ввезення таких товарів, а також сплатити пеню, нараховану на таку суму податку, виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на день збільшення податкового зобов'язання, та за період з дня ввезення таких товарів до дня збільшення податкових зобов'язань;

 

5) протягом дії норм ратифікованих Верховною Радою України міжнародних договорів України з питань космічної діяльності щодо створення космічної техніки (включаючи агрегати, системи та їх комплектуючі для космічних комплексів, космічних ракет-носіїв, космічних апаратів та наземних сегментів космічних систем), але не пізніше 1 січня 2015 року, звільняються від сплати податку на додану вартість операції з:

 

а) поставки у митному режимі імпорту товарів, визначених у пункті "я" частини першої статті 19 Закону України "Про Єдиний митний тариф", у межах граничних обсягів, встановлених Кабінетом Міністрів України, за умови цільового використання таких товарів у виробництві космічної техніки (включаючи агрегати, системи та їх комплектуючі для космічних комплексів, космічних ракет-носіїв, космічних апаратів та наземних сегментів космічних систем), резидентами - суб'єктами космічної діяльності, які отримали ліцензію на право здійснення такої діяльності та беруть участь у реалізації таких міжнародних договорів. Перелік таких резидентів - суб'єктів космічної діяльності встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в галузі космічної діяльності.

 

У разі порушення цільового використання товарів або перевищення граничних обсягів їх імпорту, встановлених Кабінетом Міністрів України, відповідний суб'єкт космічної діяльності, який фактично скористався правом на податкову пільгу, вважається таким, що умисно ухиляється від оподаткування, та підпадає під дію розділу ІІ цього Кодексу;

 

б) поставки на митній території України результатів науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт, які виконуються платниками податку за рахунок кредитних коштів, залучених під гарантії Кабінету Міністрів України для фінансування ратифікованого Верховною Радою України Договору між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про довгострокове співробітництво щодо використання ракети-носія "Циклон-4" на пусковому центрі Алкантара, на користь резидентів - суб'єктів космічної діяльності, які отримали ліцензію на право її здійснення та беруть участь у реалізації цього Договору. З метою застосування цієї пільги Кабінет Міністрів України встановлює порядок ведення реєстру зазначених науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт.

 

У разі порушення умов звільнення від оподаткування результатів науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт, а саме при їх поставці для цілей, не передбачених зазначеним Договором, платник податку, що фактично скористався правом на податкову пільгу, вважається таким, що умисно ухиляється від оподаткування та підпадає під дію розділу ІІ цього Кодексу.

 

6) тимчасово, до 1 січня 2016 року, суб'єкти літакобудування, що підпадають під дію норм статті 2 Закону України "Про розвиток літакобудівної промисловості", звільняються від сплати податку на додану вартість по операціях з:

 

ввезення (пересилання) на митну територію України під митним режимом імпорту (реімпорту) товарів, крім підакцизних, що використовуються для потреб літакобудівної промисловості, якщо такі товари є звільненими від оподаткування ввізним митом згідно із нормами пункту "р" частини першої  статті 19 Закону України "Про Єдиний митний тариф";

 

поставки на митну територію України результатів науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт, які виконуються для потреб літакобудівної промисловості.

 

У разі порушення вимог, встановлених цим пунктом, до платників податку - суб'єктів літакобудування застосовуються норми розділу ІІ цього Кодексу;

 

7) тимчасово, до 1 січня 2015 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з виконання робіт та поставки послуг суб'єктами підприємницької діяльності - резидентами України, які одночасно здійснюють видавничу діяльність, діяльність з виготовлення, розповсюдження книжкової продукції та виробництва паперу і картону. При цьому валовий дохід такого суб'єкта підприємницької діяльності, отриманий від видавничої діяльності, діяльності з виготовлення, розповсюдження книжкової продукції та виробництва паперу і картону, має становити не менше 100 відсотків від загальної суми його валового доходу за перший звітний (податковий) період з часу створення такого суб'єкта підприємницької діяльності або не менше 50 відсотків від загальної суми його валового доходу за попередній звітний (податковий) рік;

 

8) тимчасово, до 1 січня 2015 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з виконання робіт та поставки послуг у видавничій діяльності, діяльності з виготовлення та розповсюдження видавництвами, видавничими організаціями, підприємствами поліграфії, розповсюджувачами книжкової продукції, виробленої в Україні, операції з виробництва та/або поставки паперу і картону, вироблених в Україні для виготовлення книжкової продукції, а також операції з поставки книжкової продукції, виробленої в Україні, крім реклами, послуг з розміщення матеріалів рекламного та еротичного характеру і видань рекламного та еротичного характеру;

 

9) тимчасово, до 1 січня 2015 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з імпорту товарів, визначених пунктом "о" частини першої статті 19 Закону України "Про Єдиний митний тариф", а також операції з поставки цих товарів видавництвам і підприємствам поліграфії на території України.

 

У разі нецільового використання зазначених товарів платник податку зобов'язаний збільшити податкові зобов'язання за наслідками податкового періоду, на який припадає таке порушення, на суму податку на додану вартість, що мала бути сплачена в момент імпорту таких товарів, а також сплатити пеню відповідно до законодавства України.

 

10) у період проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з імпорту товарів (капітальних активів), отриманих УЄФА в Україні.

 

11) тимчасово на період дії Закону України “Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні” звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з продажу квитків на матчі чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні та послуг, включених до визначеного Кабінетом Міністрів України переліку, які здійснює УЄФА у період підготовки та проведення фінальної частини зазначеного чемпіонату.

 

9. До 1 січня 2012 року не підлягають оподаткуванню податком на доходів фізичних осіб кошти, що відповідно до Закону України "Про проведення експерименту у житловому будівництві на базі холдингової компанії "Київміськбуд" виплачуються фізичним особам згідно з договорами пенсійних вкладів, укладеними в період проведення такого експерименту (за винятком випадків, коли кошти знімаються вкладником з пенсійного рахунка з порушенням умов, зазначених у договорі пенсійного вкладу).

 

10. До затвердження спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності, передбаченого пунктом 17.10 статті 17 розділу ІV цього Кодексу, фізичні особи – підприємці ведуть облік доходів, одержаних протягом року, i витрат, безпосередньо пов'язаних з їх одержанням, за формою, що встановлюється центральним органом державної податкової служби.

 

11. Якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 9.1.1 пункту 9.1 статті 9 розділу ІV цього Кодексу для відповідного року.

 

12. Положення розділу ІІІ цього Кодексу застосовуються під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 січня 2011 року, якщо інше не встановлене цим пунктом.

 

Операції з цінними паперами та деривативами, що придбані до набрання чинності цим Кодексом, відображаються в обліку при визначенні податку на прибуток підприємств за правилами, що діяли на момент придбання таких цінних паперів.

 

Положення пункту 29.1 статті 29 розділу ІІІ цього Кодексу не поширюються на заборгованість, що виникла у зв'язку із затримкою в оплаті товарів, виконаних робіт, наданих послуг, якщо заходи щодо стягнення таких боргів здійснювались до набрання чинності цим Кодексом. З метою оподаткування відображення у обліку продавця та покупця такої заборгованості здійснюється відповідно до порядку, визначеного статтею 29 розділу ІІІ, до моменту повного погашення чи визнання такої заборгованості безнадійною.

 

Балансова вартість основних засобів 1 групи та нематеріальних активів, введених у експлуатацію (господарський обіг) до набрання чинності цим Кодексом, визначається на підставі даних про балансову вартість окремих об’єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів, визначену на 31 грудня 2010 року за правилами, установленими статтею 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що діяли до набрання чинності цим Кодексом.

 

Балансова вартість 2, 3 та 4 груп основних фондів, визначена на 31 грудня 2010 року,  згідно з правилами, установленими статтею 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що діяли до набрання чинності цим Кодексом, розподіляється на об’єкти основних засобів відповідних груп, встановлених пунктом 14.1 статті 14 розділу ІІІ цього Кодексу, пропорційно питомій вазі балансової вартості таких об’єктів, що перебувають у експлуатації на дату набрання чинності цим Кодексом, визначеної за даними бухгалтерського обліку, у сукупній балансовій вартості зазначених об’єктів основних засобів.

 

Дохід не визначається щодо товарів (результатів робіт, послуг), відвантажених (наданих) після дати набрання чинності цим Кодексом у частині вартості таких товарів (результатів робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати.

 

Витрати не визначаються щодо товарів (результатів робіт, послуг), отриманих (наданих) після дати набрання чинності цим Кодексом, у частині вартості таких товарів (робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати.

 

Курсові різниці, накопичені у звітних періодах до моменту набрання чинності цим Кодексом, не враховуються при визначенні доходів і витрат відповідно до цього Кодексу.

 

Установити,  що  за  результатами  діяльності  на протязі двох років з дня набрання чинності цим Кодексом страховики, які отримують доходи від провадження страхової діяльності, крім діяльності з виконання договорів довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення”, а також від діяльності, що не пов’язана із страхуванням, обчислюють та сплачують податок на прибуток таким чином:

 

протягом звітного податкового року страховики щокварталу сплачують податок за ставкою 3 відсотки з суми страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, отриманих (нарахованих) страховиками – резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування, співстрахування та перестрахування ризиків на території України або за її межами.

 

Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі – сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками – резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування ризиків на території України або за її межами";

 

за результатами звітного року страховики розраховують податкове  зобов’язання з податку на прибуток, що обчислюється від оподатковуваного прибутку у порядку, встановленому пунктом 25.2 статті 25 розділу ІІІ цього Кодексу;

 

сума нарахованого страховиком протягом звітного податкового року наростаючим підсумком податку із суми валових внесків, враховується ним у зменшення податкового зобов’язання, обчисленого від оподатковуваного прибутку за результатами того ж  року (при цьому, якщо сума податку із суми валових внесків, нарахованого страховиком за результатами звітного податкового року, є більшою, ніж  нарахована сума податку на прибуток за той же рік, вважається, що податкове зобов’язання з податку на прибуток дорівнює сумі податку із суми валових внесків, і податок на прибуток не сплачується).

 

Відображення в обліку  з податку на прибуток підприємств операцій лізингу за  договорами оренди житла з викупом, що укладені після набрання чинності цим Кодексом, але не пізніше 31 грудня 2020 року, здійснюється в такому порядку:

 

підприємство – орендодавець збільшує суму доходів на суму нарахованого фізичній особі орендного платежу (з урахуванням частини орендного платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта оренди);

 

підприємство – орендодавець збільшує суму витрат звітного періоду на частину собівартості об’єкту оренди яка так відноситься до загальної собівартості цього об’єкту як сума нарахованого у цьому періоді фізичній особі орендного платежу (в частині орендного платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта оренди) до загальної суми орендних платежів (в частині орендних платежів, що надаються в рахунок компенсації частини вартості об’єкта оренди), що будуть нараховані за весь період оренди;

 

передача житла фізичній особі в оренду з викупом не змінює податкових зобов’язань підприємства - орендодавця;

 

передача житла у власність фізичній особі після закінчення строку дії договору оренди житла з викупом або достроково, за умови повної сплати орендних платежів (з урахуванням частини орендного платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта оренди) не змінює податкових зобов’язань підприємства – орендодавця.

 

13. Звільнення від оподаткування.

 

13.1. Тимчасово, до 1 січня 2020 року, звільняється від оподаткування:

 

прибуток підприємств, отриманий ними від діяльності з одночасного виробництва електричної і теплової енергії та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива;

 

прибуток виробників техніки, обладнання, устаткування, визначених статтею 7 Закону України "Про альтернативні види палива" для виготовлення та реконструкції технічних та транспортних засобів, у тому числі самохідних сільськогосподарських машин та енергетичних установок, що споживають біологічні види палива, одержаний від продажу зазначених техніки, обладнання та устаткування, що були вироблені на території України. Суми коштів, вивільнених у зв'язку з наданням податкової пільги, спрямовуються платником податку на здешевлення вартості продукції. У разі порушення вимог щодо цільового використання коштів платник податку зобов'язаний визначити прибуток, неоподатковуваний у зв'язку із використанням податкової пільги, та оподаткувати його у поточному періоді, а також сплатити пеню у розмірах та за період, визначених законодавством України.

 

13.2. Тимчасово, до 1 січня 2020 року, звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отриманий ними від господарської діяльності з видобування та використання газу (метану) вугільних родовищ, що здійснюється відповідно до Закону України "Про газ (метан) вугільних родовищ".

 

Суми коштів, вивільнених у зв'язку із використанням податкової пільги, спрямовуються платником податку на збільшення обсягів виробництва, переоснащення матеріально-технічної бази, запровадження новітніх технологій, пов'язаних з діяльністю з видобування та використання газу (метану) вугільних родовищ.

 

Порядок цільового використання вивільнених від оподаткування коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

 

У разі порушення вимог щодо цільового використання коштів платник податку зобов'язаний збільшити податкові зобов'язання з податку на прибуток за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, а також сплатити пеню, нараховану відповідно до закону.

 

13.3. Тимчасово, на період з 1 січня 2011 року до

31 грудня 2020 року звільняється від оподаткування прибуток суб’єкта господарської діяльності, отриманий від надання послуг з тимчасового розміщення (проживання) у готелі (готельному комплексі) категорії "чотири зірки" і "п’ять зірок", установленої у порядку, визначеному законодавством, у разі, коли такий готель (готельний комплекс) є новозбудованим чи реконструйованим, прийнятим у експлуатацію у період з 1 січня 2008 року до 1 вересня 2012 року та розташованим у місті, в якому проводиться матчі фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.

 

Суми коштів, вивільнених у зв'язку з наданням податкової пільги, спрямовуються платником податку на прибуток підприємств  на переоснащення матеріально-технічної бази готелю (готельного комплексу).

 

Порядок цільового використання вивільнених від оподаткування коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

 

Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), виготовлення, поліпшення основних засобів або нематеріальних активів понесені у межах сум коштів вивільнених у зв’язку з використанням податкової пільги, не включаються до складу витрат, не збільшують балансову вартість відповідної групи та не амортизуються.

 

У разі порушення вимог щодо цільового використання вивільнених від оподаткування коштів платник податку на прибуток підприємств зобов'язаний збільшити податкові зобов'язання з цього податку за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, а також сплатити пеню, нараховану відповідно до Закону.

 

Норми цього пункту поширюються на платника податку - суб’єкта господарювання, якому готель (готельний комплекс) передано у користування за договором оренди строком не менш як на 10 років.

 

Установити, що у період проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні не підлягає оподаткуванню дохід (прибуток), отриманий УЄФА за результатами діяльності в Україні, у тому числі винагорода від продажу комерційних прав.

 

13.4. Тимчасово, до 1 січня 2015 року звільняється від оподаткування прибуток видавництв, видавничих організацій, підприємств поліграфії, отриманий ними від діяльності з виготовлення на території України книжкової продукції, крім продукції еротичного характеру.

 

Суми коштів, вивільнених у зв'язку з наданням податкових пільг, спрямовуються суб'єктом господарської діяльності - платником податків на переоснащення видавничо-поліграфічної бази, розроблення і запровадження новітніх технологій, розширення виробництва книжкової продукції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

 

14. Установити, що на спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки виноградного вина або вичавок винограду (коди згідно з УКТ ЗЕД 2208 20 12 00, 2208 20 62 00) застосовуються такі ставки акцизного податку:

 

20 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту – з дня набрання чинності цим Кодексом до 31 грудня  2011 року;

 

27 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту - з 1 січня 2012 року до 31 грудня 2012 року;

 

з 1 січня 2013 року застосовується ставка акцизного податку, визначена підпунктом 5.3.1 статті 5 розділу VI цього Кодексу.

 

15. Установити, що до 31 грудня 2013 року до переліку місцевих податків і зборів належать:

 

ринковий збір, що справляється згідно з Указом Президента України від     28 червня 1999 року № 761/99 "Про впорядкування механізму сплати ринкового збору";

 

збір за місця для паркування транспортних засобів, що справляється згідно із статтею 4 розділу XII цього Кодексу.

 

З 1 січня 2014 року органам місцевого самоврядування надається право застосовувати підвищуючі коефіцієнти до ставок земельного податку, що використовуються при оподаткуванні земельних ділянок, відведених під ринки та місця для організації паркування транспортних засобів.

 

16. Установити, що:

 

державне мито, як обов’язковий платіж, справляється згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року № 7-93 "Про державне мито";

 

єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України, регулюється Законом України від 04.11.99  року № 1212 "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України".

 

17. Торгові патенти, видані згідно з вимогами Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 20, ст. 82), строк дії яких не закінчився на момент набрання чинності цим Кодексом, підлягають поверненню до органів державної податкової служби за місцем їх придбання у тримісячний строк (але не пізніше закінчення строку їх дії).

 

Суб’єкти господарювання несуть відповідальність за дотримання порядку використання торгових патентів, виданих відповідно до Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", та за дотримання строку сплати за них, передбачену главою 8 розділу II "Адміністрування податків, зборів та податкових платежів" цього Кодексу.

 

18. З дня набрання чинності цим Кодексом для переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкти малого підприємництва до 15 числа першого місяця звітного (податкового) кварталу подають заяву встановленої форми до органів державної податкової служби за місцем реєстрації.

 

Для суб’єктів малого підприємництва, визначених в абзаці першому цього пункту, свідоцтво платника єдиного податку, отримане на умовах, визначених у розділі ХІV цього Кодексу, починає діяти з моменту набрання чинності цим Кодексом.

 

За результатами провадження господарської діяльності за останній звітний (податковий) квартал до моменту набрання чинності цим Кодексом платники єдиного податку – юридичні особи подають розрахунок про сплату єдиного податку за  встановленою  згідно  з  Указом  Президента  України  від  3 липня 1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" формою та сплачують єдиний податок у строк не пізніше ніж до 20 числа місяця, що настає за звітним податковим кварталом.

 

Установити, що повернення сум єдиного податку та фіксованого податку на доходи фізичних осіб від провадження підприємницькою діяльністю,  які були сплачені до 1 січня 2011 року помилково або надміру, а також зарахування до бюджетів та фондів загальнообов’язкового державного пенсійного та соціального страхування сум таких податків, які сплачуються у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року, та сум, які сплачуються у рахунок погашення податкового боргу, що сформувався станом на 31 грудня 2010 року, здійснюються у порядку та на умовах, які діяли до 1 січня 2011 року.

 

19. Установити, що до 31 грудня 2014 року до переліку загальнодержавних податків і зборів належить збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, що справляється відповідно до Закону України “Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства” (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 20 — 21, ст. 191; 2001 р., № 10, ст. 44; 2003 р., № 46, ст. 365; 2009 р., № 22, ст.397).

 

20. Установити, що:

 

1) протягом дії норм ратифікованих Верховною Радою України міжнародних договорів (угод) України з питань космічної діяльності щодо створення космічної техніки (включаючи агрегати, системи та їх комплектуючі для космічних комплексів, космічних ракет-носіїв, космічних апаратів та наземних сегментів космічних систем), але не пізніше 1 січня 2015 року, резиденти - суб'єкти космічної діяльності, які отримали ліцензію на право її здійснення та беруть участь у реалізації таких договорів (угод) - за земельні ділянки виробничого призначення згідно з переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України, звільняються від сплати земельного податку;

 

2) до 1 січня 2016 року звільняються від сплати земельного податку суб'єкти літакобудування, що підпадають під дію норм статті 2 Закону України "Про розвиток літакобудівної промисловості", земельні ділянки яких безпосередньо використовуються для цілей виробництва кінцевої продукції, а саме: літальних апаратів, їх корпусів, двигунів, включаючи місця, призначені для їх зберігання (склади, ангари, місця для відстоювання), посадково-злітні смуги, а також місця, в яких розташовано пункти заправки (дозаправки) моторних літальних апаратів та контролю над польотами;

 

3) до 1 січня 2016 року звільняються від сплати земельного податку суб'єкти кінематографії (виробники національних фільмів), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, - за земельні ділянки, що забезпечують виробництво національних фільмів.

 

21. Установити, що погашення простроченої заборгованості суб’єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 6 розділу ІІ цього Кодексу.

 

22. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

 

1) у Законі України „Про охорону навколишнього природного середовища” (Відомості  Верховної  Ради  України,  1991 р.,  №  41,  ст. 546;  1996 р., №  15, ст. 70; 1998 р., №  34, ст. 230; 2000 р., № 5, ст. 34; 2001 р., № 48, ст. 252; 2006 р., № 22, ст. 199; 2008 р., № 27-28, ст.253, № 52, ст. 394; 2009 р.,           № 30, ст. 428):

 

у пункті „і” статті 3 слова „стягнення збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів” замінити словами „справляння екологічного податку”;

 

пункт „е” частини першої статті 17 виключити;

 

пункт „є” частини першої статті 18 виключити;

 

пункт „г” частини першої статті 19 виключити;

 

пункт „г” статті 41 викласти у такій редакції:

 

„г) встановлення нормативів збору за спеціальне використання природних ресурсів, ставок екологічного податку;”;

 

у статті 43:

 

у частині першій слово „нормативів” замінити словом „ставок”;

 

у частині другій слово „нормативи” замінити словом „ставки”;

 

частину третю виключити;

 

статтю 44 викласти у такій редакції:

 

„Стаття 44. Екологічний податок

 

Ставки екологічного податку та порядок його справляння встановлюються Податковим кодексом України.

 

Ліміти скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, утворення і розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного та іншого виробництва, а також інші види шкідливого впливу в цілому на території Автономної Республіки Крим, областей, міст загальнодержавного значення або окремих регіонів встановлюються:

 

у разі, коли це призводить до забруднення природних ресурсів республіканського значення, територій інших областей – спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища;

 

в інших випадках – у порядку, що встановлюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими (міст загальнодержавного значення) радами, за поданням органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів."

 

статтю 45 виключити;

 

у статті 46:

 

назву статті викласти у такій редакції:

 

„Стаття 46. Розподіл зборів за спеціальне використання природних ресурсів, екологічного податку”;

 

у частинах першій-третій слова "збори за використання” замінити словами „збори за спеціальне використання”;

 

частину четверту викласти у такій редакції:

 

"Кошти від екологічного податку (за винятком тих, що справляються за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками) розподіляються у такому співвідношенні:

 

50 відсотків сум коштів зараховуються до спеціального фонду Державного бюджету України і спрямовуються на фінансування виключно цільових проектів екологічної модернізації підприємств в межах сум сплаченого ними екологічного податку у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

 

50 відсотків сум коштів розподіляються згідно з Бюджетним кодексом України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розподіл коштів від збору за забруднення навколишнього природного середовища, що справляються за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками, визначається Законом України "Про поводження з радіоактивними відходами.";

 

б) у статті 47:

 

пункт "а" частини другої викласти у такій редакції:

 

"а) частини екологічного податку згідно з чинним законодавством; "

 

у частині третій слова „Розподіл зборів” замінити словами „Розподіл коштів екологічного податку”;

 

пункт "а" частини четвертої викласти у такій редакції:

 

"а) частини екологічного податку згідно з чинним законодавством; "

 

пункт „и” частини другої статті 68 викласти у такій редакції:

 

„и) порушенні строку сплати збору за спеціальне використання природних ресурсів та екологічного податку”;

 

у частині першій статті 69 слова „збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів” замінити словами „сплати екологічного податку”.

 

2) статтю 4 Закону України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 14, ст. 60; 1999 р., № 40, ст. 361) викласти в такій редакції:

 

"Стаття 4. У бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних, міських, сільських та селищних бюджетах щорічно передбачаються видатки на проведення робіт, пов’язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг.

 

Для цих цілей у складі бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, міських, сільських та селищних бюджетів створюються територіальні дорожні фонди.

 

Дохідна частина цих фондів формується за рахунок податку на транспортні засоби, збору за здійснення деяких видів підприємницької діяльності (в частині збору з пунктів продажу нафтопродуктів), частини коштів Державного дорожнього фонду України відповідно до порядку, розподілу, встановленого Кабінетом Міністрів України згідно із законами, а також інших надходжень до відповідних бюджетів, що визначаються рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, міських, селищних та сільських рад про бюджет на поточний рік, а також відповідних надходжень, визначених статтею 5 цього Закону.

 

Кошти територіальних дорожніх фондів спрямовуються на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг у населених пунктах, що належать до комунальної власності, а також на потреби дорожнього господарства за напрямами, визначеними відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими, селищними та сільськими радами".

 

3) у Законі України „Про нотаріат” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 39, ст. 383; 2009 р., № 13, ст.161):

 

частину сьому  статті 8 викласти у такій редакції:

 

“На письмову вимогу контролюючих органів нотаріусом протягом 10 робочих днів надаються довідки, копії документів необхідних для здійснення визначених законом функцій податкового і валютного контролю.”;

 

частину першу статті 30 доповнити пунктом такого змісту:

 

„11) неподання в установленому порядку інформації у випадках, передбачених Податковим кодексом України.”;

 

4) у Кодексі України про надра (Відомості Верховної Ради України,               1994 р., № 36, ст. 340; 2004 р., № 5, ст. 22; 2005 р., № 7 – 8, ст. 162, № 17 – 19 ст. 267; 2006 р., № 9 – 11, ст. 96; 2007 р., № 3, ст. 31№ 2008 р.,№ 27-28, ст. 253):

 

статтю 7 доповнити пунктом такого змісту:

 

„5) визначення ставок плати за користування надрами, рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат та порядку їх справляння.”;

 

пункт 7 статті 8 викласти у такій редакції:

 

„7) визначення розміру збору за видачу спеціальних дозволів на користування надрами;”;

 

частини другу і третю статті 28 замінити частинами такого змісту:

 

„Плата за користування надрами справляється у вигляді:

 

1) плати за користування надрами для видобування корисних копалин;

 

2) плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.

 

Крім того, за видобуток нафти, природного газу і газового конденсату справляється  рентна плата.

 

За видачу спеціальних дозволів на користування надрами справляється відповідний збір.

 

Порядок справляння плати за користування надрами, рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат та їх розмір встановлюються законодавством з питань оподаткування.”;

 

статті 30, 32, 33, 35 і 36 виключити;

 

у статті 31:

 

у назві та тексті статті слово „платежі” в усіх відмінках замінити словом „плата” у відповідних відмінках;

 

підпункт 1 частини першої викласти в такій редакції:

 

"1) за видобування корисних копалин загальнодержавного значення - за розподілом, встановленим Бюджетним кодексом України."

 

5) у Водному кодексі України (Відомості Верховної Ради України,        1995 р., № 24, ст. 189; 2000 р., № 45, ст. 390; 2005 р., № 17 – 19, ст. 267; 2006 р., № 22, ст. 199; 2007 р., № 3, ст. 31):

 

пункт 6 статті 8 виключити;

 

пункт 8 статті 14 виключити;

 

пункт 2 статті 29 викласти у такій редакції:

 

„2) встановлення ставок зборів за спеціальне водокористування”;

 

статтю 30 викласти у такій редакції:

 

„Стаття 30. Збори за спеціальне водокористування

 

Збори за спеціальне водокористування справляються з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включають збір за спеціальне використання води водних об’єктів та екологічний податок за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти.

 

Ставки зборів за спеціальне водокористування та порядки їх справляння встановлюються податковим законодавством.";

 

статтю 32 виключити; 

 

6) у Законі України “Про рекламу” (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 8, ст. 62; 2007 р., № 34, ст.445, 2008 р., № 18, ст. 197):

 

у частині шостій статті 12 слова “згідно з Декретом Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори”” замінити словами “згідно з Податковим кодексом України”;

 

у частині п’ятій статті 27 слова "Законом України "Про систему оподаткування" замінити словами "Податковим кодексом України".

 

7) у Законі України “Про автомобільні дороги” (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 51, ст. 556):

 

у статті 2 слова “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” виключити;

 

у частині першій статті 40 слова “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” виключити.

 

8) у статті 62 Закону України „Про банки і банківську діяльність” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5–6, ст. 30; 2003 р.,№1, ст.2,        № 35, ст. 270; 2004 р., № 13, ст. 181; 2006 р., № 12, ст. 100; 2010, №2-3, ст. 11):

 

пункт 4 частини першої викласти у такій редакції:

 

“ контролюючим органам на їх письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

 

 частину четверту виключити;

 

доповнити частину дев’яту після слів “про фінансові операції” словами “та органам Державної податкової служби України – інформації про відкриття (закриття) рахунків платників податків”;

 

9) у Законі України „Про угоди про розподіл продукції”  (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 44, ст. 391; 2003 р., №  10-11, ст. 87;  2006 р., № 22, ст.  184):

 

1)у статті 19:

 

 абзац другий частини першої після слів "та її вартості" доповнити словами “,визначеної згідно з котируванням  відповідного товару на світових біржах на дату їх реалізації з урахуванням умов поставки”;

 

частину п’яту викласти у такій редакції:

 

"5.  Склад витрат, що відшкодовуються за рахунок компенсаційної продукції, визначається угодою про розподіл продукції в межах переліку витрат, встановлених розділом III Податкового кодексу України, і повинен відповідати таким вимогам:

 

відшкодуванню підлягають лише витрати інвесторів на виконання передбачених угодою робіт, понесені після набрання нею чинності;

 

відшкодування витрат розпочинається не пізніше першого розрахункового періоду, якщо інше не передбачено угодою;

 

відшкодування витрат здійснюється шляхом передачі інвестору права власності на компенсаційну продукцію в пункті виміру.

 

Вартість основних засобів, придбаних або створених для виконання угоди, відшкодовується за рахунок компенсаційної продукції в межах амортизаційних відрахувань, установлених розділом ІІІ Податкового кодексу України.

 

Угодою про розподіл продукції може бути встановлений перелік витрат, які не відшкодовуються за рахунок компенсаційної продукції";

 

б) статтю 25 викласти у такій редакції:

 

„Стаття 25. Податки, збори та страхові внески, що сплачуються під час виконання угоди про розподіл продукції

 

1. Особливості оподаткування платників податків в умовах дії угоди про розподіл продукції визначаються Податковим кодексом України.

 

2. Під час виконання угоди про розподіл продукції інвестор сплачує податки та збори (обов’язкові платежі), визначені Податковим кодексом України, а також внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування українських працівників та іноземних громадян, найнятих на роботу в Україні, та внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за  українських працівників та іноземних громадян, найнятих на роботу в Україні.

 

  3. Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування українських працівників та іноземних громадян, найнятих на роботу в Україні, та внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за українських працівників та іноземних громадян, найнятих на роботу в Україні, сплачуються інвестором у загальному порядку, на умовах та в розмірах, установлених законодавством України на дату підписання угоди про розподіл продукції.”;

 

10) у статті 8 Закону України “Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 50, ст. 260) слова “які сплатили податок з власників транспортних засобів згідно із Законом України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” замінити словами “які сплатили податок на транспортні засоби згідно з  Податковим кодексом України”.

 

11) у частині першій статті 69 Бюджетного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 37-38, ст. 189; 2009 р., № 30, ст. 420):

 

у пункті 3:

 

у першому реченні слова “податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” замінити словами “податок на транспортні засоби”;

 

у другому реченні слово “власників” виключити;

 

пункт 5 виключити;

 

у пункті 7 слова “плата за забруднення навколишнього природного середовища” замінити словами “екологічний податок”.

 

12) частину другу статті 31 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 1, ст. 1) після слів "набутих злочинним шляхом" доповнити словами “або контролюючим органам для забезпечення контролю за додержанням платниками податків податкового та валютного законодавства.";

 

13) статтю 31 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 16, ст. 112) виключити;

 

14) у Законі України “Про гастрольні заходи в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 7, ст. 56):

 

у преамбулі слова “, а також порядок справляння та використання збору за проведення гастрольних заходів” виключити;

 

розділ ІІ виключити;

 

у статті 8:

 

у частині першій слова “загального та спеціального фондів” замінити словами “загального фонду”;

 

частину другу виключити;

 

статтю 9 виключити;

 

у статті 10 частини другу і третю виключити;

 

15) у Законі України „Про радіочастотний ресурс України” (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 48, ст. 526):

 

пункт 4 статті 10 виключити;

 

у пункті 5 частини другої статті 14 слова „розміру щомісячних зборів за користування радіочастотним ресурсом України,” виключити;

 

статтю 57 викласти у такій редакції:

 

„Стаття 57. Збір за користування радіочастотним ресурсом України

 

1. Користування радіочастотним ресурсом в Україні здійснюється на платній основі.

 

2. Порядок справляння та ставки збору за користування радіочастотним ресурсом України встановлюються податковим законодавством.”;

 

16) у Лісовому кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 21, ст. 170):

 

пункт 6 статті 27 виключити;

 

статтю 77 викласти у такій редакції:

 

„Стаття 77. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів

 

Спеціальне використання лісових ресурсів, крім розміщення пасік, є платним.

 

Порядок справляння та ставки збору за спеціальне використання лісових ресурсів встановлюються податковим законодавством.”;

 

17) у Законі України „Про оренду землі” (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 46 – 47, ст. 280; 2004 р., № 17 – 18, ст. 250; 2005 р., № 7 – 8, ст. 162, № 17 – 19, ст. 267; 2006 р., № 9 – 11, ст. 96; 2007 р. № 7-8, ст. 66; 2008, № 5-8, ст. 78; 2008, № 9, уточнення; 2008, № 27-28, ст. 253):

 

у статті 21:

 

у частині другій слова „до Закону України „Про плату за землю” замінити словами „до Податкового кодексу України”;

 

частини четверту, п’яту і сьому виключити;

 

частину першу статті 23 виключити;

 

18) у Законі України „Про відходи” (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 36-37, ст.  242; 2002р., № 31, ст. 214; 2010 р., № 10, ст. 107):

 

пункт „і” статті 17 викласти у такій редакції:

 

„своєчасно в установленому порядку вносити екологічний податок, що справляється за розміщення відходів”;

 

пункт „л” частини першої статті 20 виключити;

 

пункт „ж” частини першої статті 38 виключити;

 

пункт „г” частини першої статті 23 виключити;

 

пункт „б” частини першої статті 38 викласти у такій редакції:

 

„б) встановлення ставок екологічного податку, що справляється за розміщення відходів, із диференціацією залежно від рівня небезпеки відходів та цінності території”

 

пункт „ж” виключити;

 

статтю 39 виключити”;

 

19) у Законі України „Про поводження з радіоактивними відходами” (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 27, ст. 198; 2008 р., № 52, ст. 394):

 

у статті 4:

 

слова „збір за забруднення навколишнього природного середовища” замінити словами „екологічний податок” у відповідних відмінках;

 

частину четверту викласти у такій редакції:

 

„Ставки та порядок справляння екологічного податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками, встановлюються Податковим кодексом України, порядок використання коштів Фонду встановлюється Кабінетом Міністрів України.”

 

20) у Законі України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (Відомості Верховної Ради України, 1995, № 46, ст.  345):

 

1) статтю 12 доповнити частиною такого змісту:

 

"Парфумерні рідини упаковуються у флакони об'ємом не більше 255 куб. сантиметрів.";

 

2) у статті 14 після частини першої доповнити частиною такого змісту:

 

" спирт етиловий, який використовується як лікарський засіб, та спиртові або водно-спиртові настої реалізуються вроздріб тільки через аптеки у флаконах з медичного скла об'ємом не більше ніж 100 куб. сантиметрів, крім таких лікарських засобів, як бальзами. "

 

у частині другій статті 17 доповнити абзацом наступного змісту:

 

“вивезення спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів з території акцизного складу або транспортування такої продукції без відмітки представника органу державної податкової служби на товарно-транспортній накладній про погодження відпуску — 200 відсотків вартості вивезеної або транспортованої продукції, але не менше 15000 гривень“.

 

доповнити частину четверту статті 17 після слова „приймаються” словами „органами державної податкової служби та/або”.

 

21) у статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 38, ст. 315; 2001 р., № 7, ст. 34; 2002 р., № 5, ст. 32; 2005 р., № 1, ст. 23):

 

Преамбулу викласти у такій редакції:

 

"Цей Закон поширюється на усіх суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій у інших законах не допускається. "

 

Статті 9, 10 виключити.

 

22) у Законі України "Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків"  (Відомості  Верховної  Ради України,  2006 р.,  № 22,  ст. 182):

 

абзаци третій і четвертий частини першої, частини другу, третю і четверту статті 7 виключити;

 

у статті 8:

 

у назві статті слова "цільових субсидій" замінити словами "сум податку на прибуток підприємств, зарахованих на спеціальні рахунки технологічних парків, їх учасників та спільних підприємств, що виконують проекти технологічних парків";

 

в абзаці першому частини першої слова "кошти цільових субсидій" замінити словами "суми податку на прибуток підприємств";

 

у частинах другій і третій слова "Кошти цільових субсидій" замінити словами "Суми податку на прибуток підприємств";

 

статтю 10 виключити;

 

у статті 12:

 

у частині третій слова "цільових субсидій" замінити словами  "податку на прибуток підприємств";

 

у частині четвертій слова "та податку на додану вартість" і "та відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" виключити;

 

у частині п’ятій слова "коштів цільових субсидій" замінити словами "сум податку на прибуток підприємств";

 

у другому реченні частини шостої слова "зарахованих на спеціальний рахунок коштів цільових субсидій" замінити словами "податку на прибуток підприємств, зараховану на спеціальний рахунок".

 

23) у Законі України „Про державну податкову службу в Україні” (Відомості Верховної  Ради  України, 1994 р., № 15, ст. 84; 2005 р., № 10, ст. 187, № 17 – 19, ст. 267):

 

у статті 1:

 

в абзаці першому після слів  «Державна податкова адміністрація України,» доповнити словами «спеціалізовані державні податкові інспекції»;

 

абзац третій після слів «(на два і більше районів)» доповнити словами «спеціалізовані (на дві і більше областей для роботи з окремими категоріями платників),»

 

Абзац шостий частини першої статті 2 викласти в такій редакції:

 

«надання консультацій з питань адміністрування податків та зборів, а також роз'яснення законодавства з питань оподаткування»;

 

у статті 4 :

 

абзац третій після слова «міжрайонні» доповнити знаком та словом

«, спеціалізовані»;

 

доповнити абзацом третім наступного змісту:

 

 «Спеціалізовані державні податкові інспекції можуть бути підпорядковані державній податковій адміністрації України за її рішенням»,

 

відповідно абзац третій  вважати абзацом четвертим;

 

у статті 5 :

 

абзац четвертий після слова «міжрайонні» доповнити знаком та словом

«, спеціалізовані»;

 

доповнити абзацом п’ятим наступного змісту:

 

У разі підпорядкування спеціалізованої державної податкової інспекції Державній податковій адміністрації України, начальник такої спеціалізованої інспекції призначається на посаду і звільняється з посади Головою Державної податкової адміністрації України.

 

відповідно абзац п’ятий вважати абзацом шостим;

 

у статті 7 після слова «міжрайонні» доповнити знаком та словом

«, спеціалізовані»;

 

пункт 4) статті 8 після слова «податкові» доповнити словами «консультації та»;

 

доповнити статтею 81 такого змісту:

 

Стаття 81. Функції спеціалізованої державної податкової інспекції

 

Спеціалізована державна податкова інспекція здійснює такі функції:

 

1) виконує безпосередньо роботу , пов'язану із:

 

здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів;

 

здійсненням контролю за додержанням виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасністю і повнотою перерахування цих сум до бюджету;

 

обліком платників податків, виявленням і веденням обліку надходжень податків, інших платежів правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;;;

 

проведенням роботи по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, веденням реєстрів імпортерів, експортерів, оптових та роздрібних торговців, місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, участю у розробленні пропозицій щодо основних напрямів державної політики і проектів державних програм у сфері боротьби з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, організацією виконання актів законодавства у межах своїх повноважень, здійсненням систематичного контролю за їх реалізацією, узагальненням практики застосування законодавства, застосуванням у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійсненням заходів по вилученню та знищенню або передачі на промислову переробку алкогольних напоїв, знищенню тютюнових виробів, що були незаконно вироблені чи знаходилися у незаконному обігу;

 

контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів;

 

2) в порядку, встановленому законом, надає податкові роз'яснення, організовує виконання цієї роботи органами державної податкової служби;

 

3) здійснює заходи щодо добору, розстановки, професійної підготовки та перепідготовки кадрів для органів державної податкової служби;

 

4) подає органам державної податкової служби методичну і практичну допомогу в організації роботи, проводить обстеження та перевірки її стану;

 

5) організовує роботу по створенню інформаційної системи автоматизованих робочих місць та інших засобів автоматизації та комп'ютеризації робіт органів державної податкової служби;

 

6) при виявленні фактів, що свідчать про організовану злочинну діяльність, або дій, що створюють умови для такої діяльності, направляє матеріали з цих питань відповідним спеціальним органам по боротьбі з організованою злочинністю;

 

7) передає відповідним правоохоронним органам матеріали за фактами правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, якщо їх розслідування не належить до компетенції податкової міліції;

 

8) прогнозує, аналізує надходження податків, інших платежів, джерела податкових надходжень, вивчає вплив макроекономічних показників і податкового законодавства на надходження податків, інших платежів, розробляє пропозиції щодо їх збільшення та зменшення втрат бюджету;

 

9) веде облік векселів, що видаються суб'єктами підприємницької діяльності при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах та щомісяця подають інформацію про це місцевим органам державної статистики; здійснюють контроль за погашенням векселів; видає суб'єктам підприємницької діяльності дозволи на відстрочення оплати (погашення) векселів із зазначених операцій;

 

10) забезпечує застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами;

 

11) аналізує причини і оцінює дані про факти порушень податкового законодавства;

 

12) проводить перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України;

 

13) за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводить перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом;

 

14) передає відповідним правоохоронним органам матеріали за фактами правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, якщо їх розслідування не належить до компетенції податкової міліції;

 

15) подає до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними, про стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за нікчемними правочинами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна;

 

16) подає до судів позови про застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України;

 

17) проводить роботу, пов'язану з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому законом порядку, безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, скарбів і конфіскованого майна;

 

18) розглядає звернення громадян, підприємств, установ і організацій з питань оподаткування та, в межах своїх повноважень, з питань валютного контролю, а також скарги на дії посадових осіб підпорядкованих СДПІ в порядку, встановленому законом, здійснюють апеляційні процедури узгодження податкових зобов'язань;

 

19) здійснює контроль за наявністю марок акцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації;

 

20) здійснює контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів;

 

21) надає відповіді на запити платника податків із додержанням вимог, встановлених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та іншими законами України;

 

22) виконує функції, передбачені пунктом 17 статті 8, а також інші функції, пов'язані із здійсненням відповідними підрозділами податкової міліції повноважень, передбачених статтею 21 цього Закону.

 

у пункті 1) статті 10 слова «(обов’язкових платежів)» виключити;

 

пункт 11 статті 10 доповнити абзацами наступного змісту:

 

звертатися до суду про припинення державної реєстрації юридичної особи та підприємницької діяльності громадянина – підприємця, у тому числі  про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб’єктів господарювання та/або змін до них, скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів, визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість та документів, що є наслідком такої діяльності,  а також продовження строку адміністративного арешту активів платників податків та накладення арешту на кошти на банківських рахунках платника податків;

 

звертатися до суду про визнання недійсними правочинів, господарських зобов’язань, що можуть бути визнані недійсними з підстав, визначених законодавством;

 

звертатися до суду про стягнення до бюджету коштів та майна, отриманого сторонами за нікчемними правочинами, а також  господарськими зобов’язаннями, що визнані судом недійсними;

 

звертатися до суду про зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах ( крім операцій щодо видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, а також визначених контролюючим органом грошових зобов’язань платника податків) за наявності хоча би однієї з таких підстав: відмови платника податків від проведення перевірки; недопущення посадових осіб органів державної податкової служби до обстеження територій та приміщень, визначених у Податковому кодексу України; ненадання або надання у неповному обсязі документів на перевірку; ненадання або надання у неповному обсязі документів, предметів та інших матеріалів для проведення експертизи; невиконання законних вимог органів державної податкової служби під час проведення виїзних перевірок; непред’явлення свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів господарювання, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню та/або патентуванню; ненадання платником податків-фізичною особою до органів податкової служби податкової декларації про доходи за минулий рік у порядку встановленому Податковим кодексом України.

 

звертатися до суду, у разі коли платник податків не допускає для перевірки посадових осіб органів державної податкової служби та/або  перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених Податковим кодексом, за місцезнаходженням такого органу з поданням про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов’язання такого платника податків виконати законі вимоги працівників органів державної податкової служби, в тому числі податкового керуючого, передбачені Податковим кодексом,

 

звертатися до суду, у разі застосування адміністративного арешту майна платника податків, із заявою про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку,

 

звертатися до суду з заявою про стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків;

 

звертатися до суду з заявою про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, коли у платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менше двократного розміру суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу;

 

звертатися до суду з заявою про продовження строку арешту майна платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення майна з-під адміністративного арешту може загрожувати його зникненням або знищенням.

 

у пункті 17) статті 10 слова «Законом України «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» замінити словами «Податковим кодексом»;

 

статті 11, 111, 112 та 13 вилучити;

 

в абзаці 4 статті 20 після слова «міжрайонних» доповнити знаком та словом «, спеціалізованих»;

 

у статті 22 слова «передбачені пунктом 1, частиною першою пункту 2, пунктами 3 та 6 статті 11 цього Закону» замінити словами «передбачені пунктами 22.1.2, 22.1.4, 22.1.35, 22.1.36 статті 22 розділу І Податкового кодексу».

 

24) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):

 

доповнити Кодекс статтями 1635 і 1636 такого змісту:

 

“Стаття 1635. Порушення порядку справляння місцевих податків і зборів

 

Надання юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими (структурними) підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, постійними представництвами нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також фізичними особами – підприємцями, водіями місць для здійснення паркування транспортних засобів без рішення органу місцевого самоврядування, згідно з яким такі особи уповноважені організовувати та провадити діяльність, пов’язану з паркуванням транспортних засобів, або самостійне збільшення кількості місць паркування, –

 

тягне за собою накладення на посадових осіб таких суб’єктів штрафу у розмірі від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виручки, отриманої незаконно.

 

Справляння юридичною або фізичною особою – підприємцем туристичного збору без укладеного з органом місцевого самоврядування договору відповідно до законодавства, –

 

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб таких суб’єктів у розмірі від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виручки, отриманої незаконно.

 

Стаття 1636. Приховування, перекручення або відмова у поданні повної та достовірної інформації за запитами уповноважених осіб контролюючих органів

 

Відмова у поданні повної та достовірної інформації, приховування або подання завідомо неправдивої інформації органам державної податкової служби ти митної служби за письмовими запитами їх посадових осіб щодо відомих особі обставин, що можуть бути використані у ході виконання покладених на органи державної податкової служби та митної служби завдань і функцій, тягне за собою накладення штрафу:

 

на посадових (службових) осіб – від двадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

 

на громадян, а також на громадян – підприємців – від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладення штрафу:

 

на службових осіб – від тридцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

 

на громадян, а також на громадян – підприємців – від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";

 

доповнити частину першу статті 2342 після слова „пов’язані” словами „з приховуванням, перекручуванням або відмовою у поданні повної та достовірної інформації за запитами посадових осіб органів державної податкової та митної служби (стаття 1636 )”;

 

абзац двадцять шостий пункту 1 частини першої статті 255 викласти в такій редакції:

 

„органів державної податкової служби (частина перша статті 41 (у частині дотримання термінів та виплати у повному обсязі заробітної плати), статей 512, 1551, частина перша статті 156, статей 1631 – 1636, 164, 1641, 1645, 1772)”;

 

25) у Господарському кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 18 – 22, ст. 144; 2005 № 11, ст.205):

 

після статті 55 доповнити новою статтею 551 такого змісту:

 

„Стаття 551. Фіктивна діяльність суб’єкта господарювання.

 

1. Діяльність юридичної особи визнається (є) фіктивною у випадку встановлення однієї з наступних обставин:

 

- діяльність від імені такої юридичної особи та надання (підписання) документів, що підтверджують виконання господарських операцій, здійснювалася особами, які не уповноважені у законному порядку на здійснення такої діяльності (не призначалися на посади та не отримували повноважень від законних власників-засновників (керівників), або діяльність здійснювалася не встановленими особами (нереальні операції);

 

- юридична особа зареєстрована усупереч закону (реєстраційні документи визнано недійсними з моменту реєстрації (перереєстрації));

 

- у судовому порядку встановлено  відсутність фактичного місця ведення діяльності, не встановлені фактичні виконавці господарських операцій (нереальних правочинів).

 

2. Ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення особи, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними:

 

зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

 

незареєстровано у державних органах, якщо обов’язок реєстрації передбачено законодавством;

 

зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам,  або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

 

зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників  та  призначених у законному порядку керівників”;

 

у статті 59:

 

у частині першій слова „цим Кодексом” замінити словом „законами”;

 

доповнити останнє речення частини сьомої після слів „запис вноситься” словом „лише”, а після слів „цього Кодексу” – словами „та подання головою ліквідаційної комісії або уповноваженою ним особою документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичної особи – підприємця у порядку, визначеному Законом України ”Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”;

 

доповнити друге речення частини п’ятої статті 60 після слів „у встановленому законодавством порядку” словами „з обов’язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб’єкт господарювання”;

 

у статті 239:

 

абзац четвертий виключити;

 

доповнити статтю частиною такого змісту:

 

„2. Адміністративно-господарські санкції у вигляді скасування державної реєстрації та ліквідації суб’єкта господарювання застосовуються до суб’єкта господарювання при обов’язковому попередньому повідомленні про їх застосування до органу державної податкової служби, у якому він перебуває на обліку, та з дотриманням норм статей 36-38 Закону України ”Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”;

 

частину другу статті 241 викласти у такій редакції:

 

„2. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють правовідносини, у яких допущено правопорушення.

 

Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, податковими законами та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової та митної служби”;

 

статтю 242 виключити;

 

доповнити статтю 250 частиною такого змісту:

 

„2. Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, податковими законами та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митної”;

 

26) у Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 p., № 40 — 42; 2005 p., № 52, ст. 562; 2007 p., № 12, ст. 103):

 

доповнити частину першу статті 2 словами „а також з урахуванням положень Податкового кодексу України”;

 

у частині першій статті 81 слова “а також витрати, пов’язані з виготовленням та видачею копій судових рішень” виключити;

 

доповнити статтю 234 частиною такого змісту:

 

„5. Провадження у справах про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю щодо юридичних та фізичних осіб за зверненням органу державної податкової служби здійснюється з урахуванням положень Податкового кодексу України”.

 

27) у Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 35—37, ст. 446; 2007 р., № 9, ст. 67):

 

доповнити частину другу статті 5 абзацом такого змісту:

 

„Провадження у адміністративних справах у сфері податкових відносин здійснюється з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України”;

 

Доповнити статтями:

 

„Стаття 183-2. Особливості провадження у справах про застосування органами виконавчої влади до суб’єктів господарювання адміністративно-господарських санкцій.

 

1. Суд розглядає у порядку скороченого провадження (2 тижні) адміністративні справи щодо рішень органів державної влади про застосування адміністративно-господарських санкцій.

 

2. Про відкриття скороченого провадження суд виносить ухвалу, копія якої невідкладно надсилається відповідачу разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів рекомендованим листом з повідомленням. В ухвалі в обов’язковому порядку вказується строк подання заперечення проти позову, а також наслідки неподання такого заперечення. Відповідач у триденний строк з моменту одержання такої ухвали та копій документів може подати заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову.

 

3. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про розгляд справи, не перешкоджає її розгляду.

 

4. Постанова складається та підписується у день її прийняття, а її копії не пізніше наступного дня надсилаються сторонами рекомендованим листом з повідомленням.

 

5. Постанова за наслідками скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку лише з підстав:

 

1) неотримання відповідачем ухвали про відкриття скороченого провадження із вказаними строком подання заперечення та наслідками його неподання;

 

2) невідповідності висновків суду, викладених у постанові, позовним вимогам.

 

6. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, передбачених цією статтею, є остаточною.

 

Стаття 183-3. Особливості провадження у справах щодо надання інформації про рух коштів, проведення інвентаризації

 

1. Суд у дводенний строк після надходження заяви розглядає за участю сторін заяву органу державної податкової служби та виносить постанову про відмову у задоволенні такої заяви або про задоволення такої заяви, якою зобов’язує банки та фінансові установи надати органу державної податкової служби інформацію про наявність та рух коштів на рахунках платника податку із зазначенням сум, призначень та підстав здійснення платежу, номерів рахунків контрагентів та їх назви (прізвище, ім’я, по батькові) і податкового номеру (реєстраційного номеру облікової картки платника податків), назву банку контрагента.

 

Рішення суду про задоволення вимог органу державної податкової служби щодо зобов’язання банків та фінансових установ надати інформацію органу державної податкової служби є остаточним і не підлягає подальшому оскарженню.

 

2. Суд у дводенний строк після надходження заяви розглядає за участю сторін заяву органу державної податкової служби та виносить постанову про відмову у задоволенні такої заяви або про задоволення такої заяви, якою зобов’язує платника податків провести інвентаризацію основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків готівки) та/або подати документи за результатами інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків готівки) органам державної податкової служби у термін не більше 10 днів з моменту винесення судом рішення.

 

Рішення суду про зобов’язання платника податків провести інвентаризацію основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків готівки), та/або подати документи є остаточним і не підлягає подальшому оскарженню.”

 

3. Копії судового рішення невідкладно видаються особам, які брали участь у справах даної категорії, або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

 

Стаття 183-4. Особливості провадження у справах щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платників податків; щодо адміністративного арешту

 

1. Суд у дводенний строк після надходження заяви розглядає за участю сторін заяву органу державної податкової служби та виносить постанову про відмову у задоволенні такої заяви або про задоволення такої заяви, якою зобов’язує:

 

банки та інші фінансові установи зупинити видаткові операції на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, крім сплати грошових зобов’язань та погашення податкового боргу;

 

платника податків виконати законі вимоги податкового керуючого, у строк до  двох робочих днів та не відчужувати майно, що є власністю такого платника податків, на період  застосування  права податкової застави та дня складення податковим керуючим відповідного документа, який підтверджує виконання платником податків законних вимог податкового керуючого;

 

платника податків не відчужувати майно (у разі його наявності), що є власністю такого платника податків, на період до дня закінчення процедури оскарження грошових зобов’язань, визначеної Податковим кодексом, та/або погашення податкового боргу.

 

Рішення суду про задоволення вимог органу державної податкової служби є остаточним і не підлягає  подальшому оскарженню.

 

2. Суд не пізніше наступного робочого дня після надходження заяви розглядає за участю сторін заяву органу державної податкової служби та виносить постанову про відмову у задоволенні такої заяви або про задоволення такої заяви, якою зобов’язує банки та інші фінансові установи накласти адміністративний арешт на здійснення видаткових операцій за рахунками платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, на період дії адміністративного арешту майна такого платника податків, крім сплати грошових зобов’язань та погашення податкового боргу .

 

Рішення суду про задоволення вимог органу державної податкової служби є остаточним і не підлягає оскарженню.

 

3. Суд не пізніше наступного робочого дня після надходження заяви розглядає заяву органу державної податкової служби про подовження строку адміністративного арешту майна платника податків та виносить постанову про відмову у задоволенні такої заяви або про задоволення такої заяви.

 

Рішення суду про задоволення вимог органу державної податкової служби є остаточним і не підлягає оскарженню.

 

4. Копії судового рішення невідкладно видаються особам, які брали участь у справах даної категорії, або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

 

28) частину четверту статті 212 Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25 – 26, ст. 131) викласти у такій редакції:

 

„4. Особа, яка вчинила діяння, передбачені частиною першою, другою або третьою цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори, а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою, у тому числі фінансові санкціями, пеню у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

 

Це правило не застосовується, якщо після звільнення від кримінальної відповідальності на підставі частини четвертої цієї статті особа повторно вчинить діяння, передбачене частинами першою, другою, або третьою цієї статті”;

 

29) У Кримінально-процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1961, №2, ст. 15):

 

перше речення частини першої статті 66 після слова “ревізій,” доповнити словами “перевірок контролюючими органами своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів ”;

 

пункт 11 статті 101 викласти у такій редакції:

 

“11) податкова міліція — у справах, що належать згідно із законом до її компетенції;”;

 

у статті 112:

 

у першому реченні частини четвертої після слова і цифр „статтями 216, 218” доповнити цифрами „219”. Відповідно у другому реченні даної частини після цифр „215,” цифри „219” виключити;

 

у частині п’ятій після слова і цифр „статтями 191” доповнити словами і цифрами „частиною другою статті 205”;

 

30) доповнити статтю 19 Закону України “Про органи реєстрації актів громадянського  стану” (Відомості  Верховної  Ради  України,  1994 р., № 14, ст. 78) частиною такого змісту:

 

„Органи реєстрації актів громадянського стану, крім консульських установ і дипломатичних представництв України, подають органам державної податкової служби відомості про фізичних осіб для внесення або зміни таких даних у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків. Відомості передаються у вигляді відповідних облікових карток за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби України та погодженою з Міністерством юстиції України, у разі проведення реєстрації народження, смерті, видачі свідоцтв про народження (у тому числі повторних), проведення реєстрації чи видачі свідоцтв про реєстрацію інших актів громадянського стану, що пов’язані із зміною прізвища, імені, по батькові чи інших даних про фізичну особу, які включаються до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків. Порядок взаємодії між органами державної податкової служби і органами реєстрації актів громадянського стану відповідно до Податкового кодексу України та цього Закону встановлюється Кабінетом Міністрів України”;

 

31) в абзаці шостому частини другої статті 3 Закону України „Про промислово-фінансові групи в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 23, ст. 88) слова „однієї тисячі розмірів установленого чинним законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на місяць” виключити;

 

32) у Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170; 1998 р., № 48, ст. 292; 1999 р., № 41, ст. 372; 2001 р., № 9, ст. 39, № 32, ст. 172, № 49, ст. 259; 2004 р., № 19,  ст. 259,  № 23,  ст. 323;  2005 р.,  № 21, ст. 303,  № 49, ст. 519;  2006 р.,  № 16,  ст. 133):

 

у частині першій статті 26:

 

пункт 24 викласти у такій редакції:

 

“24) встановлення місцевих податків і зборів відповідно до закону”;

 

доповнити частину пунктом 54 такого змісту:

 

“54) затвердження порядку переміщення на штрафні майданчики  транспортних засобів, припаркованих не у спеціально відведених місцях для паркування транспортних засобів”;

 

доповнити пункт „а” статті 28 підпунктами такого змісту:

 

“7) прийняття рішень про розміщення об’єктів грального бізнесу з урахуванням вимог законодавства;

 

8) укладення з юридичними і фізичними особами договорів на справляння місцевих зборів, обов’язковість укладення яких установлена законодавством;

 

9) підготовка та затвердження переліку спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів”;

 

доповнити пункт “а” статті 30 підпунктом такого змісту:

 

“14) узгодження з ринком паспортів ринку”;

 

у статті 69:

 

частину першу викласти у такій редакції:

 

“1. Органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України”;

 

частину другу виключити;

 

33) у Законі України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”   (Відомості   Верховної   Ради   України,   1999 р.,  № 42 – 43, ст. 378; 2002 р., № 17, ст. 117, № 33, ст. 235; 2004 р., № 22 , ст. 312; 2005 р., № 25, ст. 334; 2006 р., № 1, ст. 18):

 

преамбулу та текст Закону після слів „суб’єкт підприємницької діяльності” у всіх відмінках і формах числа доповнити словами „та неприбуткова організація” у відповідному відмінку і числі;

 

доповнити частину п’яту статті 31 після абзацу третього новим абзацом такого змісту:

 

„Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов’язаний у десятиденний строк після призначення звернутися до відповідного органу державної податкової служби та інших відповідних державних контролюючих органів для отримання довідок про відсутність заборгованості або про суми заборгованості з податків, зборів (обов’язкових платежів), включити суми такої заборгованості до реєстру кредиторських вимог у порядку, передбаченому статтею 15 цього Закону, та надати суду ці документи”.

 

У зв’язку з цим абзаци четвертий і п’ятий вважати відповідно абзацами п’ятим і шостим;

 

у частині четвертій статті 5 слова „благодійного чи іншого фонду” замінити словами „неприбуткової організації”;

 

Перше речення частини 5 статті 11 доповнити словами такого змісту:

 

    „а також зобов’язує про порушення справи про банкрутство повідомити органи державної податкової служби, Пенсійного фонду України, державних фондів соціального страхування”;

 

у статті 14:

 

доповнити статтю частиною четвертою такого змісту:

 

„4. Податки, збори, що нараховуються під час провадження у справі про банкрутство, сплачуються у порядку, встановленому Податковим кодексом України”;

 

доповнити статтю після частини четвертої новою частиною такого змісту:

 

„5. Вимоги поточних кредиторів можуть бути заявлені на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство”.

 

У зв’язку з цим частини п’яту – сьому вважати відповідно частинами шостою-восьмою;

 

доповнити частину сьому статті новим абзацом такого змісту:

 

„Розпорядник майна зобов’язаний у десятиденний строк після його призначення звернутися до органів державної податкової служби, Пенсійного фонду України, державних фондів соціального страхування, у яких боржник перебуває на обліку, для отримання довідок про відсутність заборгованості або про суму заборгованості за платежами, закріпленими за відповідними контролюючими органами, про податкові зобов’язання щодо яких проводиться процедура апеляційного узгодження, та про стан сплати податку з доходів фізичних осіб із сум доходів, нарахованих (виплачених) найманим працівникам, і включити суми такої заборгованості до реєстру вимог кредиторів.”;

 

частину першу статті 22 доповнити реченням такого змісту:

 

„Постанова про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури не пізніше наступного робочого дня з дати прийняття направляється до державного реєстратора”;

 

абзац третій частини першої статті 23 після слів „що настав” доповнити словами „крім податків, зборів, що нараховуються під час реалізації активів, що включені до ліквідаційної маси”;

 

частину першу 1 статті 25 доповнити абзацом такого змісту:

 

„вживає заходів щодо повного проведення розрахунків банкрута з податків, зборів, обов’язкових платежів.”;

 

частину восьму статті 30 після слів „цього Закону” доповнити словами „крім коштів, які сплачуються в рахунок податків, зборів, що нараховуються під час реалізації активів, які включені до ліквідаційної маси”;

 

абзац перший частини першої статті 31 після слів „майна банкрута” доповнити словами „крім коштів, які сплачуються в рахунок податків, зборів, що нараховуються під час реалізації активів, які включені до ліквідаційної маси”;

 

частину другу статті 51 доповнити абзацом такого змісту:

 

“З метою з’ясування вимог щодо внесення платежів, закріплених за відповідними контролюючими органами, податкових зобов’язань, щодо яких проводиться процедура апеляційного узгодження, та щодо сплати податку з доходів фізичних осіб із сум доходів, нарахованих (виплачених)найманим працівникам, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор) зобов’язаний у десятиденний строк письмово повідомити про це органам державної податкової служби, Пенсійного фонду України, державних фондів соціального страхування, в яких боржник перебуває на обліку. До такого повідомлення додається копія відповідної ухвали, засвідчена судом.

 

Органи державної податкової служби, Пенсійного фонду України, державних фондів соціального страхування зобов’язані у десятиденний строк від дня надходження такого повідомлення подати голові ліквідаційної комісії (ліквідатору) довідку про відсутність вимог щодо внесення платежів, закріплених за відповідними контролюючими органами, податкових зобов’язань, щодо яких проводиться процедура апеляційного узгодження, та щодо сплати податку з доходів фізичних осіб із сум доходів, нарахованих (виплачених) найманим працівникам, або письмову заяву з вимогами до боржника та документи, що їх підтверджують, чи інформацію щодо проведення позапланової перевірки такого боржника та заявлення вимог щодо внесення платежів, закріплених за відповідними контролюючими органами, податкових зобов’язань щодо яких проводиться процедура апеляційного узгодження, та щодо сплати податку з доходів фізичних осіб із сум доходів, нарахованих (виплачених) найманим працівникам, після її закінчення. Голова ліквідаційної комісії (ліквідатор) зобов’язаний відповідно до вимог цього Закону протягом десяти днів розглянути вимоги зазначених кредиторів, письмово повідомивши про результати розгляду заявників та господарський суд.”;

 

    у статті 52 у частині першій після слів „відсутні за її” доповнити словами „місцем проживання або”;

 

доповнити частину абзацом такого змісту:

 

    “Копії ухвали господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника направляється судом сторонам та державному органу з питань банкрутства, а також органу державної податкової служби, органу Пенсійного фонду України, органам державних фондів соціального страхування, у яких боржник перебуває на обліку, і митному органу, у зоні діяльності якого розташований боржник, у строк, передбачений частиною першою статті 11 цього Закону.

 

  Орган державної податкової служби, орган Пенсійного фонду України, органи державних фондів соціального страхування, у яких боржник поставлений на облік, митний орган, у зоні діяльності якого розташований боржник, у десятиденний строк від дня надходження копію ухвали господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника письмово інформувати суд про відсутність у них вимог до боржника щодо податків, зборів, або про розпочате апеляційне узгодження податкового зобов’язання, або про неперерахування боржником до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб, нарахованих найманим працівникам, чи подають суду письмову вимогу до боржника щодо сплати податків, зборів разом з документами, що її підтверджують або письмове повідомлення про проведення перевірки боржника та про заявлення вимог до нього після закінчення такої перевірки. Крім того, зазначені органи письмово інформують суд про наявність у боржника майна чи про провадження боржником підприємницької діяльності або про місце проживання фізичної особи – підприємця чи місцезнаходження керівних органів боржника – юридичної особи, у разі наявності у них такої інформації, з наданням документів, що її підтверджують.”;

 

    частину другу статті 52 викласти у такій редакції:

 

    “2. Господарський суд у разі надходження від органів, зазначених в абзаці третьому частини першої цієї статті, інформації про:

 

   розпочате апеляційне узгодження податкового зобов’язання або письмового повідомлення про проведення перевірки боржника та про заявлення вимог до нього після закінчення такої перевірки відкладає розгляд справи до завершення зазначеного узгодження перевірки;

 

   відсутність у зазначених органів вимог до боржника щодо податків, зборів, або про неперерахування боржником до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб, нарахованих найманим працівникам, або про письмову вимогу до боржника щодо сплати податків, зборів виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за його згодою, але не пізніше ніж у місячний строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство.”;

 

частину четверту статті  виключити;

 

частину п’яту статті 52 після слів „кредиторів відсутнього боржника” доповнити словами „(у тому числі контролюючих органів, які здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю та повнотою нарахування податків і зборів)”;

 

частину шосту викласти в такій редакції:

 

„6. Господарський суд виносить ухвалу про припинення процедури ліквідації, передбаченої цією статтею, і про перехід до загальної процедури ліквідації, передбаченої цим Законом, у разі надходження від органів, зазначених в абзаці третьому частини першої цієї статті інформації про наявність у боржника майна чи про провадження боржником підприємницької діяльності або про місце проживання фізичної особи – підприємця чи про місцезнаходження керівних органів боржника – юридичної особи.”;

 

частину четверту статті 53 викласти в такій редакції:

 

“4. Керуючий санацією — керівник боржника зобов’язаний протягом 30 днів з дня винесення ухвали про порушення справи про банкрутство боржника і відкриття процедури санації опублікувати в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство боржника і відкриття процедури санації, письмово повідомити про це органам державної податкової служби, Пенсійного фонду України, державних фондів соціального страхування, в яких боржник перебуває на обліку, та подати докази опублікування і письмового повідомлення до господарського суду”.

 

34) у Законі України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” (Відомості Верховної Ради України,  2000 р., № 36, ст. 299, № 45, ст. 377; 2005 р., № 17 – 19, ст. 267, № 26, ст. 357):

 

у пункті 29 статті 9 слова „організація та утримання тоталізаторів, гральних закладів” виключити;

 

частину другу статті 22 викласти у такій редакції:

 

„До суб’єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції (штраф) у розмірі вартості відповідної ліцензії”;

 

35) У Законі України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., №  29, ст. 137):

 

1) Пункт 1.39 статті 1  викласти у такій редакції:

 

 „1.39. списання без згоди клієнта банку – списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законодавством документів у випадках, передбачених законодавством України;”

 

2) У тексті Закону слова „примусове списання” в усіх відмінках замінити словами „списання без згоди клієнта банку” у відповідних відмінках.”

 

доповнити пункт 8.4 статті 8 абзацом такого змісту:

 

„Платіжні вимоги на перерахування податкового боргу у відповідний бюджет та/або державні цільові фонди, направлені органом державної податкової та митної служби, підлягають виконанню протягом одного операційного дня”;

 

36) частину четверту статті 40 Закону України „Про страхування” (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 7, ст. 50) після слів „за страховою діяльністю” доповнити словами „а також органи державної податкової та митної служби у випадку подання їм інформації на запит, зроблений відповідно до положень Податкового кодексу України”;

 

37) у Законі України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” (Відомості Верховної Ради України, 2003 р.,  № 31 – 32, ст. 263; 2006 р., № 27, ст. 234, № 37, ст. 310):

 

абзац 5 статті 1 викласти в новій редакції:

 

„Місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення основної діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснюється управління та  облік.”

 

  частину другу статті 4 доповнити абзацом 4 наступного змісту:

 

„перевірку достовірності відомостей, що надаються державному реєстратору у комплекті документів ( у тому числі дореєстраційний візит за адресою, що зазначена як місцезнаходження особи, та отримання і аналіз необхідних даних, інформації відомостей з відповідних баз даних державних установ);

 

частину четверту статті 6 викласти у наступній редакції:

 

„На посаду державного реєстратора призначається особа, яка має вищу юридичну або економічну освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра або спеціаліста та стажем роботи за фахом у державній службі не менше одного року, або стажем роботи у інших сферах управління не менше трьох років,  пройшла стажування від трьох до шести місяців та була  атестована.”;

 

абзац третій частини четвертої статті 9 викласти у такій редакції:

 

„реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - реєстраційний номер облікової картки платника податків);

 

абзац третій частини четвертої статті 17 викласти у такій редакції:

 

„реєстраційний номер облікової картки платника податків;

 

частину першу статті 19 доповнити абзацом такого змісту

 

„У разі зміни юридичною особою фактичного місця ведення основної діяльності чи розташування офісу, за адресою якого зареєстроване місцезнаходження юридичної особи, необхідно протягом 10 календарних днів надати державному реєстратору заяву про внесення змін та реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.”;

 

останній абзац частини 12 статті 19 викласти в новій редакції:

 

„У разі повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням з дати, яка вказана у повідомленні органу державної податкової служби, або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу від дати, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.”;

 

абзац дев’ятий частини першої статті 36 доповнити словами:

 

„а також  про прийняття на строк 3 роки всіх господарських первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, бухгалтерської звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів) за період 1095 днів, що передують даті останньої господарської операції.”;

 

в абзаці першому частини сьомої статті 36 слова „має право залишити” замінити словом „залишає”;

 

частину третю статті 37 виключити;

 

у частині другій статті 38:

 

абзац другий після слів „що не можна усунути” доповнити словами „у тому числі реєстрація на втрачені, викрадені чи підроблені документи або передання юридичної особи у володіння та/або управління померлим, безвісно відсутнім, недієздатним особам або особам з обмеженою цивільною дієздатністю”;

 

доповнити частину абзацом такого змісту:

 

„юридична особа має ознаки фіктивності”;

 

у статті 42:

 

у абзаці першому частини першої слова „та має ідентифікаційний номер” виключити;

 

частина другу виключити. У зв'язку  з  цим  частини  третю – сьому вважати   відповідно частинами другою-шостою;

 

друге речення частини четвертої виключити;

 

у статті 45:

 

частину першу викласти у  такій редакції:

 

„1. Зміни до відомостей про фізичну особу - підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, а саме зміни щодо імені фізичної особи, місця її проживання, реєстраційного номеру облікової картки платника податків набирають чинності з дня їх державної реєстрації”;

 

абзаци шостий частини другої виключити

 

абзац другий частини четвертої виключити. У зв’язку з цим абзац третій вважати абзацом другим;

 

доповнити частину другу статті 46 абзацом такого змісту:

 

„фізична особа – підприємець має ознаки фіктивності”;

 

у тексті Закону слова „ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків” у всіх відмінках та числах, „ідентифікаційний номер фізичної особи - підприємця - платника податків”, „ідентифікаційні номери платників податків”, „ідентифікаційних номерів” замінити словами „реєстраційний номер облікової картки платника податків” у відповідних відмінках та числах;

 

38) частину восьму статті 6 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 15, ст. 232) після слів “у випадках, передбачених” доповнити словами “Податковим кодексом України та”;

 

39) У Законі України „Про Національний архівний фонд та архівні установи” (Відомості Верховної Ради України, 1994, № 15, ст. 86):

 

    абзац третій статті 32 доповнити словами „(усі первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, бухгалтерську звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів) за період 1095 днів, що передують даті останньої господарської операції –  протягом трьох років від здачі в архів, документи про нарахування та виплату заробітної плати найманим працівникам – протягом семидесяти років).”;

 

40) У Законі України „Про інформацію” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 48, ст. 650; 2000 р., № 27, ст. 213; 2002 р., № 29, ст. 194):

 

    статтю 18 доповнити абзацом такого змісту „податкова інформація”;

 

    доповнити статтею 251 такого змісту:

 

    „Стаття 251. Податкова інформація.

 

Податкова інформація – сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб’єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на органи державної податкової служби завдань і функцій.

 

Захист податкової інформації гарантується державою.

 

Порядок надання та отримання податкової інформації органами державної податкової служби визначається Кабінетом Міністрів України.

 

Орган державної податкової служби не несе відповідальності за оприлюднення інформації про платників податків, якщо таке оприлюднення здійснено без згоди органів державної податкової служби.

 

Система податкової інформації, її джерела та режим визначаються Податковим кодексом України та іншими нормативна-правовими актами.”

 

    абзац сімнадцятий статті 30 доповнити словами „а також є необхідною для контролю за дотримання податкового, бюджетного та валютного законодавства.”

 

в абзаці сьомому  у статті 37 після слів “або нормативними актами” доповнити словами “, крім випадків, коли така інформація вимагається за письмовим запитом контролюючого органу у межах компетенції щодо здійснення податкового, бюджетного та валютного контролю”;

 

абзац восьмий  статті 37 викласти у такій редакції:

 

“інформацію фінансових установ, підготовлену для контролюючих органів, крім випадків, коли така інформація вимагається за письмовим запитом контролюючого органу для здійснення податкового, бюджетного та валютного контролю.”;

 

41) У Законі України “Про державну статистику” (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 43, ст. 362; 2009 р., № 30, ст. 416):

 

абзац третій частини другої статті 22 викласти у такій редакції:

 

“інформацію щодо назв, адрес, номерів телефонів, видів діяльності, загальних сум заборгованості із виплати (нарахування) заробітної плати підприємств, установ і організацій, якщо інше не передбачено законодавством;”;

 

42) У Законі України “Про цінні папери та фондовий ринок” (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 31, ст. 268):

 

в абзаці четвертому пункту 1 статті 42 після слів “внутрішніх справ,” доповнити словами “органів державної податкової служби”;

 

в абзаці третьому пункту 1 статті 45 після слів  “службових обов’язків” доповнити словами “, посадовими особами органів державної податкової служби”.

 

43) Закон України „Про виконавче провадження” доповнити статтю 3 пунктом 11 наступного змісту:

 

„11. Рішення органів державної влади про стягнення адміністративно-господарських санкцій.”;

 

  44) У Законі України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” (Офіційний вісник України 2007 р., № 44, ст.1771; 2008 р., № 1, ст.1):

 

Частину другу статті 2 викласти у такій редакції:

 

„Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю, контролю за дотриманням бюджетного і податкового законодавства, контролю за проведенням готівкових розрахунків та касових операцій, за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, використанням державного та комунального майна, банківського і страхового нагляду, інших видів спеціального державного контролю за діяльністю суб’єктів господарювання на ринку фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, під час проведення процедур, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя”;

 

45) у Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40 - 44, ст. 356):

 

Статтю 93 викласти у новій редакції:

 

„Місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення, управління та облік.”

 

статтю 234 доповнити  частиною такого змісту:

 

„3. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами”;

 

статтю 657 після слів “державній реєстрації” доповнити знаком та словами “, крім договорів купівлі - продажу майна, що перебуває в податковій заставі. ”

 

частину другу статті 1071 після слів “між банком і клієнтом” доповнити словами “, та у випадках, визначених законом”;

 

у частині другій статті 1072:

 

у підпункті 1 слова “а також вимог про стягнення аліментів” замінити словами “вимог щодо стягнення аліментів, грошових коштів за розрахунковими документами, що передбачають платежі до бюджету”;

 

підпункт 4 виключити;

 

у підпункті 5 слово “п’яту” замінити словом “четверту”.

 

Вернуться к содержанию документа «Налоговый кодекс Украины»

---

 

Если у Вас возникли дополнительный вопросы касательно налогового законодательства Украины или Вам необходимы услуги адвоката, Юридическая фирма «LP & Consulting Ltd.»  предоставит профессиональные юридические услуги.

Также, Юридическая фирма «LP & Consulting Ltd.» предоставляет юридические услуги в других областях права.